Алергія на рибу: як жити з гіперчутливістю до корисного продукту та що потрібно при цьому знати

0 414

Риба — один із найпоживніших та найкорисніших харчових продуктів у світі. Морська та прісноводна, вона забезпечує нас білком, жиророзчинними вітамінами, омега-3 жирними кислотами та іншими потрібними речовинами. Але водночас риба входить до переліку 14 найважливіших харчових алергенів. За кількістю людей, яким діагностована алергія на рибу — від 0,2 до 2,29 % залежно від регіону — цей продукт поступається лише молоку та яйцям.

Перша причина такої поширеності алергії до риби — традиційно високе її споживання у приморських країнах. Друга — зміна харчових звичок. 

Так, багато людей сьогодні прагнуть, аби їхня їжа не тільки була смачною та поживною, а й приносила користь здоров’ю. З цього погляду найкращою системою харчування визнана середземноморська кухня, де риба — один із найголовніших складників. Тож що більше людей вирішать перейти на таку дієту, то більша ймовірність, що певна кількість із них можуть з часом стати гіперчутливими до риби.

І якщо алергія на яйця та молоко найчастіше асоціюється лише з дитячим віком, то алергія на рибу — це зазвичай пожиттєво, хоч бувають і винятки. 

Як же проявляється алергія на рибу?

Механізм розвитку алергії на рибу такий самий, як у алергії на інші харчові продукти. При першому контакті імунна система, давши збій, сприймає рибні білки як такі, що несуть загрозу. Це зазвичай відбувається у дитячому віці, коли меню малюка поступово урізноманітнюється. 

У відповідь на уявну небезпеку в організмі виробляються антитіла до рибних білків — специфічні імуноглобуліни E (IgE). Так відбувається сенсибілізація до риби, яка поки що ніяк себе не проявляє.

Поступово рибних страв з’їдається все більше, відповідно збільшується й кількість IgE в організмі. І ось за декілька тижнів, місяців або навіть років настає момент, коли кількість переходить у нову якість. Внаслідок чергового контакту з алергеном накопичені антитіла з’єднуються з клітинами імунної системи — тканинними базофілами (або мастоцитами) — та примушують їх виділяти гістамін. Ця речовина є однією з тих, що відповідають за запальні процеси. 

Виділення гістаміну та інших медіаторів запалення призводить до того, що у людини з’являються симптоми алергії на рибу.

А позаяк реакція на алерген є саме запальною, симптоми алергії відображають цей запальний процес і можуть проявитися не лише при вживанні риби, а й при вдиханні випарів під час її приготування та при шкірному контакті з рибою. 

Симптоми алергії на рибу

І саме шкірні симптоми найчастіше свідчать про алергію на рибу. Це можуть бути:

Прояви гіперчутливості до риби з боку очей: почервоніння, сльозотеча, свербіж, періорбітальний (навколо очей) набряк.

Своєю чергою ротова порожнина реагує на рибні алергени ангіоневротичним набряком губи та набряком язика або піднебіння.

З боку шлунково-кишкового тракту можливі: нудота, біль у животі, діарея та блювота.

Симптоми алергії на рибу з боку дихальної системи:

Прояви з боку нервової системи: млявість, дратівливість, пригнічений стан (почуття приреченості).

Симптоми алергії на рибу з боку серцево-судинної системи:

  • запаморочення;
  • тахікардія (прискорене серцебиття);
  • гіпотонія (падіння тиску);
  • непритомність.

Але найнебезпечніший прояв алергії на рибу – це анафілаксія. Ця системна реакція, яка одночасно охоплює декілька органів, несе пряму смертельну загрозу та потребує термінової медичної допомоги

Також важливо пам’ятати, що причинами погіршення стану при вживанні риби можуть бути присутні у ній токсини або харчова непереносимість. Остання має подібні до алергічних симптоми, але пов’язана не зі збоєм у роботі імунної системи, а з особливостями системи травлення.

Які алергени роблять рибу такою небезпечною?

Доведена присутність у рибі кількох класів алергенів чи, пак, алергенних білків. Головний із них — парвальбумін, який зберігає алергенні властивості при нагріванні або охолодженні. 

Цей білок має низьку молекулярну масу, а тому легко долає слизову оболонку кишківника й проникає у кров. Він містить залишки 108-109 амінокислот та присутній переважно у білих м’язах більшості видів риб.

Алергія на парвальбумін означає, що деяку рибу ви все ж можете їсти

Загалом відомі 22 типи парвальбумінів, два з яких — альфа та бета — присутні у рибі. При цьому у різних видах міститься різна кількість цих алергенів. Така ж різниця прослідковується й усередині одного виду, представники якого жили у різних середовищах.

Проте саме кількість парвальбуміну визначає ступінь алергенності риби. Так, останніми дослідженнями встановлено, що близько 59 % пацієнтів з алергією на бета-парвальбумін відчувають алергію до усіх видів риб, тоді як решта мали різний ступінь толерантності до одного або кількох видів.

Зокрема встановлено, що найвищу перехресну реактивність мають тріска, лосось, минтай, вовчок та оселедець. Натомість палтус, скумбрія, камбала й тунець мають найменший ступінь алергенності та, відповідно, перехресно реагують найменше. Крім того, пацієнти, чутливі до бета-парвальбуміна — основного алергену кісткових риб — можуть не мати алергії на хрящових риб, які містять альфа-парвальбумін. 

Так, описаний випадок, коли чоловік спокійно вживав тунця, тріску, лосося та рибу-меч, але був чутливим до тропічного морського язика.

Енолаза та альдолаза риб не такі страшні, але повсюдні, або До чого тут гриби?

Два інших рибних алергени — це енолаза та альдолаза. Вони присутні в м’язах та скелеті риби та є термолабільними. Тобто втрачають свої властивості при нагріванні.

Вперше енолаза та альдолаза були виявлені в грибах. Але останніми роками з’явилися повідомлення про алергію на енолазу, що міститься також у пилку та у кліщах домашнього пилу

Енолаза має три ізоформи: альфа, бета й гамма. При цьому потенційним алергеном вважається саме бета-енолаза. Більшість чутливих до неї пацієнтів також сенсибілізовані до парвальбуміну.

Так само три ізоформи — А, В та С — має альдолаза. Найпоширенішою з них є ізоформа А, яка найчастіше й стає причиною сенсибілізації до альдолаз риб.

Колаген, що підходить не для всіх

Ще один рибний алерген — це колаген типу І, який переважно міститься у шкірі риби та широко використовується в косметології, харчовій та біомедичній промисловості. Алергічні властивості цього білка поки мало вивчені, хоча встановлено, що, на відміну від парвальбуміну, він є термолабільним. 

Так, під час приготування вторинна структура та мікроструктура колагену шкіри, наприклад, вугра змінюються вже при 50 °C. Це призводить до зниження сенсибілізації до цієї риби приблизно на 70%.

Цей ефект подібний до ефекту зниження алергенності курячих яєць при певних способах приготування.

До рибних алергенів належить і вітелогенін. Утім, рибним він є скоріше умовно, адже міститься у риб’ячій ікрі. А оскільки у ній відсутній парвальбумін, люди з алергією на рибу можуть вживати її ікру. Але тільки після консультації з алергологом та проходження тестів, про які — нижче. 

Чи обов’язково мати алергію до морепродуктів, якщо у вас алергія на рибу?

Що стосується молюсків та ракоподібних, то тут ситуація дещо інша. Ці тварини не містять парвальбумін, а їхнім головним алергеном є тропоміозин. Тож якщо ви сенсибілізовані до риб’ячого алергену, але не чутливі до тропоміозину, то можете спокійно вживати і креветок, і мідій, і інших представників цих класів тварин.

Водночас можливе таке явище, як ко-алергія, коли у людини незалежно одна від одної розвиваються алергія і на рибу, і на молюсків чи ракоподібних. 

Так, у США було проведено дослідження, в якому взяли участь 167 дітей з алергією на морепродукти. З’ясувалося, що принаймні 21 % сенсибілізованих до риби маленьких пацієнтів мав також алергію на ракоподібних.

Чутливі до риби? Тож вашим алергеном може бути курка, крокодил або жаба

Але й перехресна алергія на рибу та м’ясо представників інших класів тварин можлива й навіть достатньо поширена. Це пов’язане з тим, що парвальбумін,  альдолаза та енолаза присутні також у деяких видах рептилій, земноводних та птахів — хоча й еволюційно далеких, але все ж родичів риби.

Так, усі три зазначених алергени містить курятина. І ця спорідненість  зумовила появу синдрому «риба – курка», коли людина з алергією на м’ясо курки стає гіперчутливою до риби, й навпаки. 

Аналогічним чином розвивається перехресна алергія на рибу та м’ясо крокодила. Описаний випадок, коли у дев’ятирічного хлопчика, який вперше спробував гамбургер із крокодила, виникла анафілактична реакція: свербіж у роті, утруднене дихання та генералізована кропив’янка. Шкірна проба показала, що дитина чутлива до м’яса крокодила та більшості видів риб.

Також варто бути обережним людям з алергією на рибу, які вирішили скуштувати жаб’ячі лапки. Адже амінокислотні послідовності альфа-парвальбуміну та бетапарвальбуміну жаби на 45-70 % ідентичні різним парвальбумінам риб. 

Японські вчені встановили, що багато пацієнтів, сенсибілізованих до рибних парвальбумінів, мають також алергію на жаб-биків, яка може проявитися анафілактичною реакцією.

Діагностика алергії на рибу: ALEX, і тільки

Отже, м’ясо риби корисне, але може завдати суттєвої шкоди здоров’ю. Тому якщо після вживання цього продукту або контакту з рибою ви відчули характерні для алергії симптоми, не зволікайте та звертайтеся до алерголога.

Адже тільки фахівець може визначити, дійсно ви сенсибілізовані до одного або кількох білків риби чи, можливо, причина погіршення вашого стану є зовсім іншою. І дійсно стане в пригоді та допоможе поставити точний діагноз  багатокомпонентний молекулярний тест ALEX

Лише однієї порції крові буде достатньо, аби не просто підтвердити алергію на рибу, а визначити, який саме білок чи білки викликали реакцію гіперчутливості. Адже до панелі АLEX входять як кісткові, так і хрящові, а також морські та прісноводні риби. 

Це, зокрема:

  • атлантична тріска,
  • оселедець,
  • скумбрія,
  • лосось атлантичний (сьомга),
  • карп,
  • риба-меч, 
  • морська лисиця, 
  • тунець.

Окрім алергенів риби АLEX має в арсеналі майже три сотні білків інших харчових продуктів, а також пилку рослин, пліснявихутра та шкіри тваринпір’я птахів, отрути комах.

Базуючись на результатах тесту «АЛЕКС» щодо вашої персональної чутливості до окремих білків риби та інших продуктів, лікар зможе скласти персональну дієту. Адже саме уникнення алергену є найкращою стратегією лікування алергії на рибу, а також – лікування будь-якої харчової алергії.

Якщо ж результати тесту будуть негативними, лікар призначить інші обстеження. Серед них обов’язково має бути напівкількісний тест для визначення гіперчутливості до 286 харчових продуктів FOХ, завдяки якому діагностується харчова непереносимість до риби та іншої їжі.  

Коментарі
Loading...