Стаття рецензована медичним экспертом:
Цей родич лимона все ширше використовується у світі. Його вживають у свіжому вигляді, для приготування соків і напоїв, а також джемів, варення, цукатів і цукерок. Але перш ніж пустити лаймову шкірку на цукати або намастити, за традицією, лаймовим соком долоню між великим та вказівним пальцями перед вживанням текіли, варто переконатися, що діагноз «алергія на лайм» не має до вас жодного стосунку.
Батьківщиною лайму Citrus aurantiifolia є Індія. А вже у І тисячолітті нової ери він з`явився у Середземноморському регіоні.
Найближчим відомим родичем цього фрукту є лимон — гібрид цитрона та мандарина. А сам лайм є результатом схрещування цитрону та мікранти.
Не дивуйтеся, якщо побачили такі назви цитрусових вперше. Вони не завжди мають прийнятний для людини смак, а тому не набули широкого розповсюдження.
Тому, власне, і намагаються селекціонери вивести гібриди, які й за розміром, й за текстурою фрукту, й за смаком подобалися б багатьом споживачам. Такими є обидва ключові гібриди лайму – мексиканський та персидський. Останній — це гібрид мексиканського лайму та лимона.
Відповідно родичами лайма є й інші представники цитрусових, зокрема апельсин та мандарин. А ще — та сама рута, яку не радять шукати вечорами, та інші чагарники й трави, що входять до родини рутових (Rutaceae).
Чому варто вживати лайм
Існує багато видів лайму, серед яких у першу чергу виділяють вже згадані мексиканський (Citrus aurantifolia) та перський (Citrus latifolia), а також пустельний (Citrus glauca) та лайм макрут (Citrus hystrix). І кожен з цих видів має унікальні особливості. Наприклад, мексиканський лайм менший, кисліший та ароматніший за перський, який найчастіше споживають у Сполучених Штатах Америки.
При цьому представники усіх без винятку сортів є джерелом корисних речовин. Так, науковці підрахували, що середній плід лайму вагою 67 грамів містить:
- вуглеводи — 7 г,
- білок — 0,5 г,
- клітковина — 1,9 г,
- вітамін С — 22 % від добової норми (далі — д. н.),
- залізо — 2 % д. н.,
- кальцій — 2 %% д. н.,
- вітамін B6 — 2 % д. н.,
- вітамін B1 (тіамін) — 2 % д. н.,
- калій — 1 % д. н..
Споживання лайму сприяє зміцненню імунітету, засвоєнню заліза, профілактиці серцевих захворювань, допомагає запобігти утворенню каменів у нирках. Тож не дивно, що цей фрукт або продукти, що його містять, широко застосовують у кулінарії по всьому світу.
Де ховається лайм?
Лайм використовується для виготовлення коктейлів (наприклад, «Маргарити»), маринадів, соусів, гарнирів. З ним випікають відомий у США лаймовий пиріг.
Цей цитрусовий маринують, варять із нього варення, роблять желе та мармелад. Крім цього, сік та ефірне масло лайму використовують як ароматизатор, а на Філіппінах з його подрібненої шкірки готують цукерки з молоком та кокосом. На полицях супермаркетів можна зустріти не тільки сам лайм, а ще його підсолоджений (або несолодкий) бутильований чи заморожений сік та лаймовий сироп.
Інші сфери застосування лайму — фармацевтика та косметологія. Ефірна олія цитрусу, яку отримують зі шкірки, широко використовується для виготовлення ліків, парфумерії, мила, лосьйонів для тіла, а також мийних засобів.
Не дивно, що за наявності такого різноманіття можливостей зустрітися з лаймом або його частинами у деяких людей розвивається алергія на лайм.
Чому виникає алергія на лайм
Наукові статті, присвячені цій темі, свідчать: алергія на лайм виникає й внаслідок вживання фрукту, й через контакт з його соком або шкіркою. Крім них алергенні властивості має і пилок фрукту. А це означає, що
сенсибілізуватися до лайму може навіть той, хто жодного разу не куштував його, але вирощує у себе на підвіконні й контактував з лаймовими квітами.
Як і в родичі фрукту лимоні, в самому лаймі виявлений алерген Cit l 3. Він належить до класу білків-переносників ліпідів, які здатні викликати важкі прояви алергії, аж до анафілаксії. Особливістю цих білків є здатність зберігатися навіть під дією ферментів травлення або високої температури під час кулінарної обробки плодів. Тому проявитися алергія на лайм може і при вживанні, наприклад, варення з нього.
Харчова алергія на лайм — явище рідкісне
Як зазначають науковці, харчова алергія на лайм сьогодні не поширена, а її симптоми подібні до тих, що провокуються іншими цитрусовими. Тож переважно симптоми харчової алергії на лайм — це контактний дерматит або кропив`янка.
Також описується випадок, коли у 52-річної жінки з’явився екзематозний висип збоку рота. Як з`ясувалося, вона висмоктувала лайм зі стакану із джином з тоніком протягом хвилини після того, як закінчився напій. Патч-тести дали позитивний результат на гераніол 2%, який є компонентом ефірної олії лайма, а також на лаймову цедру та олію герані.
Своєю чергою дослідження, присвячене алергенам малини, виявило гіперчутливість до цитрусових у 25-річного пацієнта, сироватка крові якого досліджувалася на наявність специфічних антитіл до алергенів. У нього сенсибілізація до лимона, солодкого лайма та апельсина проявлялося періорбітальним набряком і ринітом.
Контактуєте з лаймом? Бережіть руки
Ще один алерген лайму — це вуглеводна сполука D-лімонен, яка міститься в олії зі шкірки плода та вважається подразнювальною речовиною. У первісній формі D-лімонен не має алергенних властивостей, а набуває їх після спонтанного процесу автоокислення під дією повітря.
Наслідком контакту шкіри людини з окисленим D-лімоненом є алергічний контактний дерматит, основні прояви якого — почервоніння та свербіж шкіри.
Ця запальна реакція, опосередкована Т-клітинами, розвивається у пацієнтів, які раніше були сенсибілізовані до алергену. А її клінічні прояви виникають через 24-96 годин після контакту з подразником.
І хоча D-лімонен міститься і в інших цитрусових, випадків розвитку у сенсибілізованих до нього людей перехресної реакції до родичів лайму не зафіксовано.
Так, існує повідомлення про бармена з дерматитом рук, у якого розвинулася алергічна контактна чутливість до шкірки лимона, лайма та апельсина, але не до їхніх соків. При цьому патч-тести на гераніол і цитраль (ще один другорядний компонент олії цитрусової шкірки) були позитивними, тоді як реакції на D-лімонен — негативними.
Алергія на лайм: бережіться світла
Окрім вмісту D-лімонена для лайму характерний високий рівень кумаринів та фурокумаринів: 5,7-диметоксикумарин (ліметтін), псорален, 5-метоксипсорален (бергаптен), 8-метоксипсорален (ксантотоксин) та ізопімпінелін. Окрім як в рутових ці речовини містяться також у рослинах родин:
- селерових — борщівнику, петрушці, селері, моркві;
- шовковицевих — інжирі, шовковиці;
- капустяних — гірчиці, капусті;
- жовтецевих — жовтеці.
Проявляється гіперчутливість до кумаринів та фурокумаринів реакцією фототоксичності. Її наслідком є фітофотодерматит, який розвивається під впливом сонячного світла після контакту з деякими видами рослин. Особливістю цієї реакції є розвиток незалежно від стану імунної системи людини та відсутність попередньої сенсибілізації.
Про те, що саме фітофотодерматит є основною реакцією при алергії на лайм, свідчить наступний факт. Із 39 випадків гіперчутливості до цього плоду, описаних у статтях наукового порталу «Medline», 35 є саме наслідком саме фототоксичних реакцій.
У 23 випадках йдеться про жінок, середній вік яких становить 23 роки. Середній вік пацієнтів-чоловіків був 20 років. При цьому симптоми фітофотодерматиту з`являлися у проміжку від 24 до 72 годин після контакту з лаймовим соком.
Ще у трьох статтях описується контактний алергічний дерматит. І у всіх трьох випадках пацієнтами були жінки, середній вік яких становив 45,6 років.
Лайм – причина рідкісної форми білкового дерматиту
Також описаний єдиний випадок білкового контактного дерматиту (БКД). Ця алергічна реакція шкіри виникає внаслідок контакту з деякими білками: тварин, пшениці, фруктів, овочів, спецій, деревини. Проявляється як форма хронічного дерматиту, що локалізується переважно на тильних сторонах кистей та пальцях. Часто це захворювання супроводжується панаріцієм — запаленням тканин нігтьового валика.
Клінічною ознакою білкового контактного дерматиту є негайна поява свербежу, еритеми або пухирів після контакту з алергеном. При цьому патч-тест, як правило, негативний, а шкірний прик-тест і скретч-тест – позитивні.
Що стосується описаного випадку БКД, то він стався у 28-річної кондитерки. Після контакту з лаймом, ананасом, авокадо, борошном та огірком у неї з’являлися печіння та свербіж рук.
Протягом трьох років дерматит поширився на обличчя, кінцівки та грудну клітину. Також у жінки були алергічний риніт та астма. При цьому як шкірні, так і респіраторні симптоми полегшувалися під час відпустки й вихідних.
Прик-тест показав позитивну реакцію на пилових кліщів, епітелій котів та коней, лайм, яблука, авокадо, ананас і ківі.
Підозра на алергію на лайм — що робити?
Якщо у вас виникла підозра на алергію до лайма, обов`язково зверніться в лікарню. Адже подразнення на шкірі внаслідок контакту з лаймом або вживання цього плода може бути ознакою різних захворювань. І встановити точну причину вам допоможе лікар-алерголог.
На підставі шкірного натурального прик-тесту з лаймом або патч-тесту з гераніолом та іншими компонентами фрукту вам буде підтверджено або спростовано діагноз алергії на лайм та у разі необхідності призначене відповідне лікування.
А алергію на цитрусові в цілому, як і на інші близько 300 відомих алергенів може виявити молекулярний тест ALEX. З його допомогою проводиться аналіз крові на специфічні антитіла IgE до цих сполук.
Лікування алергії на лайм насамперед полягатиме у повному та постійному виключенні лайму та продуктів і напоїв, що його містять, з вашого раціону. Також вам буде заборонено контактувати зі шкіркою та соком фрукту.
