Стаття рецензована медичним экспертом:
Висип на шкірі, який з’являється внаслідок її контакту з хімічними речовинами або певними предметами, визначають терміном «контактний дерматит». Виділяють два його типи: подразнюючий та алергічний. У першому випадку поява висипу є наслідком подразливої дії агента, у другому – алергічної реакції на нього.
Подразнюючий дерматит
Подразнюючий контактний дерматит розвивається, коли шкіра протягом тривалого часу неодноразово піддається впливу подразника. Починається він із того, що ділянки шкіри, які контактують із подразником, стають сухими і на них з’являються тріщини.
З часом шкіра на руках може починати пекти та свербіти, стає дуже ніжною, а іноді свербить та кровоточить.
Якщо ж відбувається контакт із токсичними речовинами, такими як луг, кислота, лужне мило, відбілювач або перцевий спрей, подразнення може виникнути одразу.
Поширеними джерелами подразнюючого контактного дерматиту є миючі засоби, мила, засоби для чищення, воски та хімікати. Вони мають здатність розчиняти чи змивати жирний захисний шар на поверхні шкіри.
Подразнюючий контактний дерматит має тенденцію утворюватись у людей, які регулярно працюють з агресивними хімічними речовинами або миючими засобами. Це:
- працівники закладів харчування;
- косметологи;
- медичний персонал;
- працівники хімічної галузі.
Також подразнюючий контактний дерматит виникає у осіб, які виконують багато хатньої роботи та часто контактують із засобами для чищення.
Але причиною подразнюючого дерматиту може стати і багаторазовий контакт із менш ядучими речовинами, зокрема водою, харчовими продуктами або звичайним милом.
Симптоми подразнюючого контактного дерматиту включають:
- незначний набряк шкіри;
- відчуття стягнутості шкіри;
- сухість шкіри, утворення тріщин;
- пухирі;
- виразки на шкірі.
Також ознаками контактного подразнюючого дерматиту можуть бути:
- попрілості;
- хімічні опіки;
- суха шкіра рук, що потріскалася через багаторазовий контакт із водою;
- подразнена шкіра навколо рота внаслідок облизування губ.
Алергічний контактний дерматит
На відміну від подразнюючого алергічний контактний дерматит є алергічною реакцією 4-го типу. Це гіперчутливість сповільненого типу. Цей дерматит проявляється через 12—72 години після впливу алергену.
У деяких випадках контактний дерматит може виникати і внаслідок декількарічного контакту з алергеном. Механізм залучає CD4 + Т-лімфоцити: вони розпізнають антиген на поверхні шкіри та вивільняють цитокіни. Ці речовини активують імунну систему та викликають дерматит.
Найчастіше алергічний контактний дерматит розвивається у людей, які за характером професії піддаються значному впливу хімічних речовин або речовин, здатних призвести до сенсибілізації. Це, зокрема, медики, стоматологи, флористи, прибиральники, косметологи, перукарі та машиністи.
При цьому у жінок алергічний контактний дерматит зустрічається частіше, ніж у чоловіків. адже у жінок більш чутлива шкіра.
Іншою, сучасною, причиною збільшення кількості випадків алергічного контактного дерматиту у жінок та дітей є алергія до нікелю. Цей метал застосовується для виробництва жіночих прикрас. А ще він може знаходитись у пластмасових та металевих деталях дитячих іграшок.
До алергії до нікелю нещодавно приєдналась алергія до акрилу, який використовується для манікюру.
Найбільше схильні до алергічного контактного дерматиту пацієнти з порушеною бар’єрною функцією шкіри. Наприклад із виразками ніг, періанальним дерматитом або хронічним подразнюючим дерматитом.
Також високий ризик розвитку захворювання мають люди з атопічним дерматитом.
Поширені джерела АКД
До загальних джерел алергічного контактного дерматиту належать:
- Нікель (присутній в біжутерії або застібках на джинсах). Він може викликати алергічний дерматит на ділянках, що контактують із металом (наприклад, вуха під сережками).
- Золото. Вироби з нього можуть викликати алергічну реакцію як через декілька годин або днів, так і через більший проміжок часу. Зокрема це може стосуватися обручки.
- Ароматизовані засоби, такі як парфуми, мило, лосьйони та шампуні.
- Лікарські препарати, такі як антибіотики або препарати для зняття свербежу. Вони можуть викликати алергічну реакцію або погіршувати наявну. Часто реакція на них помилково діагностується як інфекційне ураження шкіри.
- Консерванти.
- Сонцезахисні засоби. Вони зазвичай викликають висип, подібний до кропив’янки, який може з’явитися через декілька годин або днів після застосування засобу.
- Вироби з латексу — відомого чинника професійної алергії. Він може викликати негайні алергічні реакції, такі як свербіж, печіння або утворення виразок. Деякі люди відчувають свербіння очей або навіть задишку.
- Сік деяких рослин (борщівника, отруйного плюща).
- Косметичні засоби, які ви застосовували один або кілька разів до виникнення симптомів.
Клінічні особливості алергічного контактного дерматиту
Зазвичай алергічний контактний дерматит виникає через декілька годин після контакту з речовиною, що його викликає. Він проявляється у місці контакту з алергеном, але може й поширюватися за межі контактної зони або ставати генералізованим.
Також передача алергену з пальців рук, які з ним контактували, на шкіру повік чи статевих органів може призвести до виникнення дерматиту й на повіках та на геніталіях.
При цьому малоймовірно, що дерматит пов’язаний з певним алергеном, якщо ділянка шкіри, що найбільше контактує з ним, залишається неураженою.
Прояви контактного дерматиту можуть варіюватися від помірного почервоніння й сухості шкіри до її сильного болю та лущення та навіть втрати працездатності.
Симптоми
Симптоми алергічного контактного дерматиту охоплюють:
- почервоніння шкіри на окремих ділянках або по всьому тілу;
- утворення окремих сухих ділянок на шкірі;
- лущення шкіри;
- утворення пухирів, з яких просочується рідина;
- інтенсивне печіння або свербіж за відсутності видимих уражень шкіри;
- набряк повік, обличчя та в областях статевих органів (у важких випадках);
- кропив’янку;
- чутливість до сонця (фотоконтактний дерматит);
- потемніння, загрубіння шкіри, утворення тріщин.
Поширені приклади АКД
Деякі типові приклади алергічного контактного дерматиту:
- Екзема при контакті з ювелірними виробами внаслідок контактної алергії до нікелю.
- Реакції на ароматизатори в парфумерії та предметах домашнього вжитку.
- Екзема, що утворюється під гіпсом.
- Набряк обличчя та шиї, утворення на них пухирців внаслідок реакції на постійне фарбування волосся — через алергію до парафенилендіаміну.
- Дерматит рук, викликаний латексом, що використовується при виготовленні гумових рукавичок.
- Свербіж та почервоніння обличчя внаслідок контакту з метилізотіазоліноном — консервантом у косметичних засобах для волосся та дитячих серветках.
- Дерматит пальців внаслідок дії акрилатів, що використовуються в нарощуванні волосся та косметиці для нігтів.
- Реакції на зубні імпланти, що містять акрилати.
- Локалізовані пухирі на місці застосування місцевих препаратів, таких як антибіотики.
- Дерматит обличчя, шиї та рук, викликаний антибактеріальним милом.
- Набряк та виникнення пухирців на відкритих ділянках (наприклад, обличчі та руках) через контакт з рослинами, такими як борщівник або отруйний плющ (Toxicodendron radicans).
Також існує дуже довгий список матеріалів, що викликали доведену контактну алергію у невеликої кількості осіб.
Алергічний контактний дерматит слід відрізняти від інших форм дерматиту, які можуть бути схожі на нього за проявами. Це стосується як подразнюючого контактного дерматиту, так і контактної кропив’янки, при якій висип з’являється протягом декількох хвилин контакту та згасає протягом декількох хвилин чи годин.
Найбільш відомим прикладом алергічної контактної кропив`янки є алергія до латексу.
Також алергічний контактний дерматит слід відрізняти від грибкової інфекції: дерматофітія або стригучий лишай може являти собою односторонній (unilateral) висип.
Фотоалергія
Іноді контактна алергія виникає тільки після того, як шкіра піддається впливу ультрафіолетового світла. Висип обмежується ділянками тіла, не захищеними від сонця, попри те, що промені можуть проникати й на ділянки, вкриті одягом. Це називається фотоконтактним дерматитом.
Приклади фотоалергії включають дерматит, причиною якого є сонцезахисний крем, а саме його фільтр, що захищає верхній шар шкіри (епідерміс), проте пропускає сонячні промені до її нижніх шарів.
Як діагностується алергічний контактний дерматит
Іноді контактний алергічний дерматит розпізнається дуже легко, без специфічних тестів. Цьому допомагає ретельно складена історія хвороби, де є інформація про робоче середовище, хобі, продукти, які вживаються пацієнтом вдома, і т. ін.
Ознакою алергічного контактного дерматиту є й те, що висип зазвичай (але не завжди) повністю проходить, якщо людина більше не контактує з алергеном, але повторюється навіть при незначному контакті.
Для діагностики контактного дерматиту використовуються аплікаційні шкірні патч-тести (алергопроби). Речовину, яка може бути алергеном, наносять на деякий час під наглядом лікаря на невелику ділянку чутливої шкіри. Якщо дерматит виникає на обробленій зоні, то, він, скоріше за все, має алергічну природу.
Для того щоб виключити грибкову інфекцію, доктор може прописати узяття проб на неї з уражених ділянок шкіри.
Патч-тести також доступні й при алергії до металів, зокрема нікелю, кобальту, хрому.
Для лікування контактного дерматиту застосовуються:
- місцеві стероїди;
- місцеві або пероральні антибіотики — для усунення вторинної інфекції;
- пероральні стероїди, зазвичай короткими курсами, — для важких випадків;
- фототерапія або фотохіміотерапія;
- азатіоприн, циклоспорин або інший імуносупресивний агент;
- мазь такролімусу і крем пімекролімусу — імуномодулюючі препарати, які пригнічують кальциневрин і можуть бути корисними в лікуванні алергічного контактного дерматиту;
- пом’якшувальні креми-емолієнти.
Проте призначити один з цих препаратів або їх комбінацію вам може лише лікар.
Контактна алергія часто зберігається протягом усього життя, тому дуже важливо виявити алерген, що її викликає, та уникати його.
Проте контакту з деякими алергенами важко запобігти. І, хоча прояви дерматиту можуть послабшати при уникненні контакту з алергеном, іноді вони зберігаються постійно. Наприклад, при алергії до хроматів.
