Алергія на нікель буває у тих, хто любить красу та рахує гроші

660


Алергія на нікель проявляється, коли у людини виникає несприятлива реакція на їжу або предмет, що містить цей метал. На шкірі, яка контактувала з алергеном, з’являється червоний висипВін  часто зустрічається на мочках або зап’ястях, тому що багато сережок і годинників містять нікель. В перший раз реакція з’являється через 48-72 години після контакту з алергеном. За повторних контактів вона з’являтиметься швидше.

Пояснення просте. Коли людина з алергією на нікель вступає в контакт з цим металом, її імунна система помилково вважає, що нікель заподіє їй шкоду. А відтак клітини шкіри реагують на метал. 

Ця реакція проявляється кількома симптомами, зокрема у вигляді висипань. Це алергічний контактний дерматит. І алергія на нікель є однією з найбільш поширених його причин.

Деякі факти:

  • Наразі у медичній спільноті не існує однозначної думки, чому у людей виникає алергія на нікель.
  • Ця алергія частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків.
  • Реакція може з’явитися у будь-якому віці.
  • Єдиний спосіб запобігти алергії — уникати контакту з речами та продуктами, що містять нікель.

Далі читайте детальніше про алергію на цей метал, включаючи симптоми, методи діагностики й варіанти лікування.

Причини алергії на нікель

Нікель-алергічний контактний дерматит виникає в результаті сенсибілізації, викликаної вільними іонами нікелю. Їх виділяють металеві предмети, які зазнали корозії під впливом поту, слини або інших рідин організму.



Потім іони нікелю приєднуються до білків організму. І такий комплекс «нікель-білок» клітини імунної системи розпізнають як чужорідний.

Нещодавно вчені виявили, що у специфічній ділянці, яка ідентифікує іони нікелю, близько 43 % Т-клітин імунітету мають амінокислоту гістидин. Крім того, було з’ясовано, що приблизно третина людських Т-клітин містять певний «додатковий компонент», який реагує на іони нікелю. Саме це може обумовлювати виникнення у людини алергії на цей метал.

Крім того, алергія на нікель залежить і від інтенсивності потовиділення, а отже — від кліматичних факторів. Частіше вона спостерігається при контакті з нікелевими предметами у спеку.

Які симптоми алергії на нікель

Алергічна реакція зазвичай виникає протягом 24–48 годин після контакту з нікелем.

Симптоми охоплюють:

  • висип;
  • почервоніння шкіри;
  • сухі плями, які можуть нагадувати опік;
  • свербіж;
  • пухирі (коли реакція виражена).

Часто вражається лише та ділянка шкіри, яка безпосередньо торкалася предмета, що містить нікель.

Якщо людина з алергією вживає їжу із вмістом нікелю, можливі подібні симптоми.  Зокрема, шкіра може:

  • сильно свербіти;
  • стати грубою або лускатою;
  • знебарвитись;
  • стати сухою чи шорсткою;
  • вкритися пухирями, заповненими рідиною;
  • стати гарячою на дотик та надто чутливою.

Висип, що виникає внаслідок алергічної реакції, як правило, триває 2-4 тижні. Пошкоджена шкіра реагує швидше.

Якщо алергічна реакція на нікель дуже сильна, це може спричинити запалення носових ходів або напад астми.

Чого варто уникати

Найкращий спосіб впоратися з алергією на нікель — уникати всього, що містить цей метал.

 

Сенсибілізація до нікелю можлива декількома шляхами:

  • Безпосередній контакт зі шкірою.
  • Контакт з тканинами організму (протези суглобів, кардіостимулятори, зубні протези).
  • Контакт зі слизовими оболонками (внутрішньоматкові пристрої).
  • Через їжу. Причому до організму людини нікель потрапляє не тільки в складі продуктів, але і шляхом дифузії з консервних банок або металевого посуду.  

Нікель зазвичай зустрічається в таких предметах, як:

  • ювелірні вироби;
  • застібки на одязі, на кшталт блискавок;
  • гроші;
  • мобільні телефони;
  • ручки;
  • скріпки;
  • ключі;
  • оправи окулярів;
  • кухонне обладнання з нержавіючої сталі.

Людині з алергією доведеться уважно читати етикетки або звертатися до виробників, щоб переконатися, що в предметах, які вона купляє, не міститься нікель.

Можуть бути проблематичними ще й такі продукти:

При цьому вітамін С, апельсиновий сік і молоко перешкоджають засвоєнню нікелю. А ось при вагітності, лактації та залізодефіцитній анемії нікель може всмоктуватися організмом сильніше.

Фактори ризику

Люди, які працюють в певних галузях, більш схильні до розвитку алергії на нікель. До груп особливого ризику входять:

  • перукарі;
  • медсестри;
  • працівники закладів громадського харчування;
  • ті, хто регулярно має справу з готівкою;
  • ті, хто працює з металами.

Якщо ви працюєте в галузі, де часто відбувається контакт з нікелем та іншими металами, ви повинні повідомити роботодавця про свою алергію.

Також важливо, щоб люди з алергією на нікель інформували про це свого лікаря перед операцією.

Лікування та профілактика

 Ліків проти алергії на нікель не існує. Найкращий спосіб запобігти реакції — уникнути алергену.

У дослідженні 2013 року говориться про те, що для пацієнтів з синдромом системної алергії на нікель як діагностичний і терапевтичний засіб може використовуватися дієта з низьким вмістом нікелю.

Але серед продуктів, що містять мало нікелю, можуть виявитися інші харчові алергени, наприклад, молоко або яйця. Тому скласти таку дієту може тільки лікар, враховуючи всі особливості вашого організму: алергічну чутливість, вік, вагу, наявність інших захворювань.

Медичні препарати можуть допомогти в лікуванні висипу, що є наслідком алергічної реакції. Ці лікарські засоби контролюють запалення та зменшують реакцію організму на гістамін. Але прописати їх повинен лікар. 

Допоможуть пом’якшити і заспокоїти шкіру деякі безрецептурні засоби:

  • зволожувальний лосьйон для тіла,
  • спеціально розроблені креми,
  • холодні вологі компреси.

Зверніться до лікаря якомога швидше, якщо лікування не полегшує симптоми або вони погіршуються.

Якщо реакції на нікель є серйозними, зверніться до лікаря негайно. Важкі симптоми — це біль або утворення пухирів, через які може сочитися гній. Такі прояви вказують на інфекцію, й вона може вимагати лікування антибіотиками.

Діагностика алергії на нікель

Кожен, хто не знає про причину висипу, повинен звернутися для діагностики  до лікаря-дерматолога.

Ставлячи питання про можливі подразники, лікар зазвичай проводить патч-тест. Процедура передбачає нанесення на шкіру спеціального пластиру з невеликою кількістю нікелю. 

Лікар оцінить стан шкіри через 48 годин, коли зніме пластир. Потім — ще через 2 доби, і втретє — на сьому добу. І вже потім встановить остаточний діагноз алергії на нікель.

Цей тип тесту, як правило, безпечний. Він викликає важку реакцію лише у вкрай рідкісних випадках.

Отже:

Людина з алергією на нікель буде залишатися чутливою до цього металу до кінця життя. Пошкоджена шкіра реагуватиме з більшою ймовірністю.

Симптоми покращаться, якщо уникати контакту з повсякденними речами та продуктами, що містять нікель.