Алергія на ліки: ковтати їх безпечніше, ніж мазати

0
89
ліки

Питання алергії на ліки спеціально для сайту “Все про алергію” коментує кандидат медичних наук, доцент Вінницького національного медичного університету Ірина Корицька.

У світі застосовується близько 30 тисяч лікарських засобів (ЛЗ), в тому числі 15 тисяч – в Україні. Зі стрімким зростанням кількості ліків збільшується і кількість побічних реакцій на них. А тому все більшої актуальності набуває проблема ускладнень від застосування ліків.  

Зазвичай лікарі надають більшого значення ефективності дії ліків, ніж їхнім побічним ефектам. Але кожному, хто став пацієнтом, важливо розібратися, наскільки безпечним є призначений йому препарат.

 Причини і поширеність побічних реакцій на ліки

Побічною дією лікарського засобу визнається будь-який небажаний ефект, що розвивається при застосуванні ЛЗ у звичайних рекомендованих дозах.

Поширеність побічних ефектів залежить від багатьох факторів: 

  • Збільшення асортименту ЛЗ, в тому числі внаслідок поширення препаратів-генериків. Вони виробляються з тією ж активною діючою речовиною, що і запатентований оригінальний препарат, але можуть відрізнятися складом допоміжних речовин (які, наприклад, у таблетках складають основну масу). Не всі генеричні ліки повністю еквівалентні оригінальним з точки зору клінічної ефективності та переносимості. Водночас генерики зазвичай набагато дешевші, що для середньостатистичного українця є вагомим аргументом. Близько 90 % лікарських засобів в Україні — генерики. 
  • Особливостей препаратів та їх сумісності між собою.
  •  Контингенту пацієнтів (стать, вік, супутні патології, професія, особливості раціону). 
  •  Помилок медичного персоналу та співробітників аптек.

 Щоб відстежувати побічні реакції лікарських засобів та їх наслідки, в Україні, згідно з європейськими стандартами, діє система фармакологічного нагляду. 

Але, за даними Міністерства охорони здоров’я України, всього 7 % лікарів повідомляють про побічну дію ліків. Тому точна інформація стосовно кількості небажаних побічних реакцій в українських пацієнтів відсутня.

Світова статистика говорить, що у пацієнтів на амбулаторному лікуванні кількість ускладнень від фармакотерапії становить 2—5 %. 

Особливе місце серед побічних дій займають реакції гіперчутливості до лікарських засобів — медикаментозна алергія. Вона відрізняється від інших небажаних ефектів тим, що в її виникненні залучені імунологічні механізми.

Що може викликати медикаментозну алергію

ліки

Основні фактори розвитку алергії на лікарські засоби такі:

З боку пацієнта: 

  • Вік. У молодих повнолітніх людей гіперчутливість розвивається частіше, ніж у дітей або у літніх.
  • Стать. Жінки більше схильні до алергії, ніж чоловіки.
  • Генетична схильність.  
  • Наявність захворювань, які впливають на метаболізм ЛЗ. Хвороби інфекційного, паразитарного, вірусного походження можуть стимулювати утворення алергічних антитіл до ліків.
  • Приймання інших препаратів. При прояві алергенних властивостей у продуктів розпаду різних ЛЗ їхній вплив на організм, поєднуючись, може підсилюватись. 

З боку лікарського засобу:

  • Дозування

Часте застосування лікарського засобу невеликими дозами частіше викликає сенсибілізацію, ніж велика, але разова доза. 

  • Спосіб застосування. Найчастіше алергію провокують ЛЗ, що застосовуються зовнішньо (гелі, мазі, креми). Менше випадків медикаментозної алергії відзначається при парентеральному застосуванні (ін’єкції, інгаляції), ще менше — при прийманні перорально (ковтанні).
  • Хімічний склад і молекулярна структура ліків

Тільки незначна кількість ліків можуть сенсибілізувати організм у своєму природному вигляді. Це сполуки білкового походження з високою молекулярною масою:

  • інсуліни;
  • гормони;
  • ферменти;
  • препарати плазми крові;
  • вакцини;
  • цитокіни;
  • моноклональні антитіла.

Чутливість організму можуть спровокувати й нейром’язові релаксанти. 

Більшість лікарських засобів мають просту структуру й низьку молекулярну масу, а тому не є алергенами. 

Частота помилок діагностики при визначенні реакцій гіперчутливості до ліків досягає 30 %. Цей серйозний відсоток пояснюється різноманітністю клінічних проявів, неправильною оцінкою історії хвороби пацієнта та інших результатів обстеження.  

Медикаментозна алергія: справжня та хибна

Крім справжніх реакцій гіперчутливості до ліків існують хибні, тобто псевдоалергічні. Вони належать до неспецифічних реакцій і розвиваються без участі імунологічних механізмів. 

Клінічна картина в істинної й хибної медикаментозної алергії (МА) однакові. Відрізнити захворювання можна за кількома ознаками.

ОзнакаСправжня МАХибна МА
Тривалий період сенсибілізації+-
Залежність від дозування ЛЗ-+
Залежність від способу введення ЛЗ-+
Повторення реакції через якийсь час+-
Наявність перехресної алергії+_

Таким чином, можна зробити висновки, що:

  1. Справжня медикаментозна алергія вимагає сенсибілізації організму. Тобто ніколи не може проявитися під час першого використання препарату.
  2. Водночас прояви її симптомів не залежать від способу застосування/вживання ЛЗ або його дози. 
  3. Справжня МА може виникнути й внаслідок перехресної алергічної реакції

Небезпека алергії на місцеві анестетики: міф чи реальність

місцеві-анестетики

Наскільки обґрунтовані побоювання зіткнутися з проявом алергічної реакції, коли для вашого лікування використовують знеболювальний препарат місцевої дії?  

Справжня IgE-залежна алергічна реакція на місцеві знеболювальні зустрічається дуже рідко — в 0,97 % випадків. Вона може проявлятися як:

Якщо розподілити реакції на місцеві анестетики за поширеністю, вийде такий список:

  1. Психомоторні реакції: з боку судинної системи, почастішання дихання, панічна атака, ендогенна симпатична стимуляція.
  2. Побічні реакції на допоміжні речовини (домішки, консерванти) в складі ЛЗ, на засоби гігієни (рукавички з латексу) або препарати, які вводяться одночасно зі знеболюванням (антибіотики).
  3. Відповідь на травму при проведенні анестезії: набряк і запалення в місці уколу.
  4. Реакції гіперчутливості уповільненого типу.

Більшість реакцій на місцеві анестетики є реакцією судин й токсичними (судоми, гіпотензія, зупинка дихання, сонливість, шлуночкові аритмії, фібриляції). Зазвичай їх викликає несподіване потрапляння препарату до вени або додавання адреналіну у розчини місцевих анестетиків.

Є пацієнти, у яких зафіксована індивідуальна вроджена підвищена чутливість до окремих препаратів, навіть правильно введених. 

За хімічним складом місцеві анестетики поділяються на дві групи (крім артікаїну, який можна віднести до обох):

І група — ефіри бензойної кислотиІІ група — аміди та ін.
Бензокаїн (новокаїн, анестезин)Лідокаїн (ксилокаїн)
Прокаїн (новокаїну гідрохлорид)Тримекаїн (мезокаїн)
Тетракаїн (дикаїн)Прилокаїн (цітанест)
N.B. Бензокаїн входить до складу сонцезахисних кремів, протигемороїдальних мазей, "Альмагелю А", меновазінуБупівакаїн (маркаін)
Левобупівакаїн
Мепівакаїн (скандонест)
Артикаїн (ультракаїн, убістезин, септонест)

Перехресна реактивність частіше відзначається всередині ефірної групи, а ось перехресна чутливість між препаратами різних груп зустрічається вкрай рідко.

Причиною небажаної побічної реакції може бути й не сам анестетик, а додаткові речовини:

  • Адреналін. Додається в розчин препарату для пролонгування дії. Може викликати тривогу, збудження, страх, ішемічні порушення.
  • Стабілізатор ЕДТА (етилендіамінтетраоцтова кислота). Використовується для поліпшення проникнення ЛЗ через слизові оболонки. Є у складі септанесту.
  • Консерванти (парабени). Містяться в багатьох косметичних кремах і зубних пастах. З анестетиків — в ультракаїні.
  • Стабілізатори (сульфіти). Додаються для запобігання окисленню вазопресорів (септанест, убістезин, ультракаїн). Мають власну імуногенність. 

Корисно також знати, що анестетики-аміди входять до складу деяких інших лікарських засобів: лідокаїн є інгредієнтом вушних крапель “Отіпакс” і препарату від болю в горлі “Стрепсілс плюс”, лідокаїн і прилокаїн містяться в кремі “Емла”.

Перед використанням місцевого анестетика лікар зобов’язаний розпитати пацієнта про його досвід стосовно використання ліків. Якщо у людини раніше відзначалися реакції на ЛЗ, подібні до алергічних, потрібно спочатку проконсультуватися з алергологом. 

Методи діагностики алергії на ліки

Для діагностики медикаментозної алергії можуть використовуватися шкірні проби та провокаційні тести. Але не спочатку.

Передує цим аналізам збір анамнезу: пацієнт заповнює і підписує спеціальну анкету. Проаналізувавши відповіді, сімейний лікар приймає рішення щодо доцільності консультації з алергологом.

прик-тест

Позитивні шкірні проби (прик-тести) вкажуть на сенсибілізацію до алергену. Але важливо враховувати, що негативний результат проб не гарантує відсутності алергії до лікарського засобу. Достовірний діагноз лікар-алерголог може встановити, тільки зіставивши результати прик-тесту з анамнезом та клінічною картиною. 

Результати шкірних проб вважаються вірогідними. Вони повинні бути взятими до уваги протягом 72 годин. 

Провокаційний тест (введення пацієнту невеликої дози потенційного алергену) проводиться, тільки якщо попередні методи обстеження не дають можливості поставити діагноз. Провокація є методом остаточного підтвердження або виключення медикаментозної алергії. 

Такий тест не проводиться, якщо в анамнезі пацієнта зафіксовані реакції, небезпечні для життя (анафілаксія). Провокаційний тест може проводитись тільки в умовах алергологічного стаціонару й у присутності реаніматолога.

Що ж до найсучасніших на сьогодні аналізів крові на специфічні антитіла IgE до медикаментів, то для діагностики гіперчутливості до ЛЗ вони поки не мають достатньої доказової бази. Для багатьох ліків не розроблені тест-системи. Тому, отримавши позитивні результати таких тестів, не можна ані підтвердити, ані спростувати алергію на лікарські засоби. 

ЗАЛИШТЕ КОМЕНТАР