Алергія на «Нурофен» викликає шкірні реакції та анафілаксію

53


Застуда з грипом чатують на нас за купами опалого листя, неспинними дощами та раптовим похолоданням. Осінь завжди настає несподівано, і підготуватись до неї слід, подбавши про наявність анальгезивних, жарознижувальних та протизапальних препаратів. Алергія на «Нурофен», який належить до їх класу, – це найпоширеніший побічний ефект цих ліків.

Зазвичай цей препарат призначають при головному болю, гарячці, ломоті в тілі та застуді.

Використання «Нурофену» може викликати важку алергічну реакцію і найчастіше зустрічається у людей, чутливих до аспірину.

Механізм дії «Нурофену»

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як «Нурофен», є інгібіторами ферментів родини циклооксигенази 1 (ЦОГ 1). Вони мають здатність послаблювати симптоми запалення та болю.

Простаноїди, продуковані ЦОГ1, регулюють функцію нирок, мають здатність з’єднувати тромбоцити один з одним з метою формування тромбу — своєрідної пробки, що закриває місце ураження в судинній стінці.

Nurofen перешкоджає зв’язуванню полінасиченої жирної кислоти омега-6 з больовими рецепторними ділянками. Це пояснює його знеболювальний ефект.

Симптоми алергії на «Нурофен»

Можуть бути опосередковані імуноглобуліном E (IgE) і охоплюють:

При появі будь-якого з цих симптомів слід негайно припинити використання препарату та звернутися по медичну допомогу. 

Нестероїдний протизапальний препарат ібупрофен — головна дієва речовина «Нурофену» — може викликати шлункову кровотечу.

До групи її ризику входять:

  • люди похилого віку;
  • хворі на виразку шлунку;
  • пацієнти, які приймають препарати для розрідження крові;
  • ті, хто приймає нестероїдні протизапальні засоби;
  • особи, які змішують «Нурофен» з алкоголем або п’ють ліки довше, ніж дозволено інструкцією.

З великою обережністю слід давати «Нурофен» маленьким дітям. Адже приймати його вони можуть лише в сиропі з різними смаковими домішками та ароматизаторами, на які у малюка також може бути алергія. 

Інша дитяча форма препарату − ректальні свічки − теж здатні спричиняти алергію.

Характеристика пацієнтів з гіперчутливістю до «Нурофену»

В алергологічній клініці вивчались реакції хворих на даний препарат. Середній вік пацієнтів становив 33-50 років. А час встановлення діагнозу – рік. 

Кропив’янка та ангіоневротичний набряк спостерігались у 90 %. Легка реакція – у 46 %, середня — у 51. Важка анафілаксія – у 1 %. 

Перехресна реактивність з іншими жарознижувальними препаратами характеризувалась легкими реакціями. В цій групі гіперчутливість до «Нурофену» частіше уражала жінок і мала, як правило, шкірні прояви.

Досить цікавий випадок з 11-річним хлопчиком, який потрапив до відділення невідкладної допомоги з алергічним ринітом, викликаним реакцією на пилового кліща та тарганів. У пацієнта були набряк шиї, кашель, задуха та хрипи. 

Але після прийняття антигістамінного засобу всі симптоми минули й дитина спокійно заснула. Наступного дня хлопчик без проблем поснідав та пообідав, але поскаржився. Йому дали «Нурофен» − мати запевнила лікарів, що дитина раніше без проблем переносила цей препарат. 

Через 45 хвилин у пацієнта розвинулись ринорея, набряк шиї, печія в горлі та анафілактичний шок. Аби пересвідчитись, що могло викликати таку реакцію, хлопчику зробили провокаційну пробу з ібупрофеном. Діагноз алергії на нього підтвердився. 

Як діагностується та лікується алергія на «Нурофен»

Діагностика алергії на цей препарат вважається досить непростим завданням.

Надійних діагностичних тестів для алергії на «Нурофен» не існує. Оскільки алергія може бути викликана багатьма причинами, ключову роль у виявленні та підтвердженні чутливості до препарату відіграє диференційна діагностика.

  • Шкірний укол або прик-тест може бути проведений лікарем-алергологом з метою виключення інших потенційних причин алергії, таких як їжа, латекс, укуси комах.
  • Для діагностики контактної алергії використовується патч-тестування. Під час нього пластир з алергеном наноситься на шкіру і залишається там на декілька днів.
  • Аналізи крові можуть проводитись для виявлення рівня антитіл IgE та IgG в крові. Це дасть змогу зрозуміти, чи може пацієнт відчувати алергію на яку-небудь речовину.

Коли шкірні проби та аналіз крові не можуть виявити причину, єдиний ефективний спосіб поставити правильний діагноз — провокаційний тест. Пацієнту вводять підозрілий алерген в мінімальній дозі, після чого спостерігають за реакцією. Саме такий тест проводили хлопчику, чий випадок описаний вище. 

Для провокаційного тесту застосовуються оральне або інгаляційне приймання препарату. Робити таку пробу слід лише в медичних закладах, де у випадку серйозної реакції можуть надана негайну медичну допомогу.  

Лікар збере і сімейний анамнез на предмет наявності генетичних захворювань у людини. Таких, як спадковий ангіоневротичний набряк, котрий за симптомами нагадує алергію, але викликаний генетичною мутацією. 

Лише лікар може діагностувати початок алергії й ухвалити рішення про відмову від «Нурофену». Адже саме вона є найкращим лікуванням чутливості до препарату. 

Крім того, слід зберігати обережність при використанні інших протизапальних нестероїдних засобів, оскільки у пацієнта може бути алергія на аспірин та інші препарати даного класу. Відтак лікарські засоби для пацієнта має підбирати лише лікар.