Алергени тарганів пов’язані із розвитком астми та риніту

227


Таргани є одним з основних джерел алергенів, які чатують на нас у приміщеннях. Гіперчутливість до цих неприємних комах може спричинити риніт, астму або обидва ці захворювання. Виникнення таких станів залежить від того, до яких саме алергенів тарганів чутлива людина. У Європі, у тому числі — в Україні, алергія до тарганів головним чином пов’язана з прусаком, або німецьким тарганом (Blatella germanica).

Утім, на відміну від алергії на котів або кліщів, яка в основному пов`язана з сенсибілізацією до основних алергенів Fel d 1 або Der p 1 та Der p 2, у випадку алергії до тарганів сенсибілізація до головних алергенів, до яких, зокрема, належать Bla g 1, може бути не такою вираженою.

Алергенні білки тарганів

Білки тарганів, що викликають сенсибілізацію, поділяються на групи: 

  • Група 1 — білки, пов’язані з мікроворсинками кишечника. До них належить, зокрема, Bla g 12 хітиназа. Цей білок зазвичай є важкотравним і може подразнювати слизову кишечника. 
  • Група 2 — кишкові неактивні аспарагінові протеази, зокрема Bla g 2
  • Група 3 — гемоціанін. Сюди належить Bla g 3. Функції цього білка приблизно відповідають гемоглобіну хордових.
  • Група 4 — ліпокаліни, що виробляються лише у самців і виводяться у сперматофор під час спарювання. У цю групу класифікують Bla g 4, що його деякі джерела називають мажорним алергеном тарганів. До цієї ж групи належить Per a 4 — білок американського таргана Periplaneta americana.
  • Група 5 — глутатіон S-трансферази, Bla g 5
  • Група 6 — тропонін С, який бере участь у скороченні м’язів, Bla g 6.
  • Група 7 — тропоміозини, Per a 7
  • Група 9 — аргінінкінази, Bla g 9
  • Група 11— α-амілази, Bla g 11.

Аби виявити, які саме алергени пов`язані з розвитком риніту та астми, американські вчені провели дослідження двох груп дітей, чутливих до тарганів. У першу групу увійшли ті, хто страждає на астму та риніт, до другої — ті, в кого цих проявів алергії немає. 

Що показали дослідження

З’ясувалося, що пацієнти з ринітом та астмою мали вищий рівень IgE та реагували на більш широкий спектр алергенів: 79 % учасників цього дослідження були чутливими до семи алергенів. 

У той час кількість алергенів, до яких були сенсибілізовані 82 % учасників без астми та риніту, не перевищувала трьох. 

При цьому найпоширенішим алергеном, на який реагували пацієнти з астмою та ринітом, був Per 7: чутливість до нього продемонстрували понад половина учасників дослідження. 

Натомість Bla g 5 був «найпопулярнішим» алергеном серед тих, хто не мав астми та риніту. 

Загалом, за даними дослідження, найтісніше з астмою та ринітом виявили зв’язок тарганячі алергени Bla g 6, Bla g 4 та Per a 7, тоді як Bla g 11 та 9 найменше впливали на розвиток цих алергічних захворювань.

Окрім цього, деякі пацієнти, у яких була діагностована алергія до тарганів, не продемонстрували чутливості до жодного з восьми досліджуваних алергенів. Це свідчить про те, що у сенсибілізації до тарганів можуть брати участь інші білки цих комах, які досі не протестовані або не досліджені. 

Подібне явище спостерігається при алергії на кліщів: 11,3 % пацієнтів, що досліджувалися, не мали  IgE-реактивності до жодного з 13 кліщових алергенів, чутливість до яких досліджувалась.

Єдиним способом визначення, до яких саме алергенів тарганів чутливі саме ви, є багатокомпонентний молекулярний тест на алергію ALEX-2, який дозволяє визначити чутливість до 295 алергенів одночасно. Серед них: 5 алергенних молекул прусака, 2 молекули білків американського таргана та алергени інших комах та кліщів.