Алергія на тварин розвивається з дитинства

5
808


cats-and-kids

Нерідко причиною розвитку алергії стають тварини, що мають шерсть, в тому числі й свійські. Алергени містяться не тільки в шерсті та частинках шкіри (лупи) тварин, а й в сечі, слині, секретах сальних залоз. Всі ці мікрочастки переносяться у повітрі й змішуються з пилом.

У кого частіше діагностується алергія

Зазвичай алергія до тварин розвивається у дитинстві й частіше діагностується у хворих на астму та у тих, у кого є алергія до кліщів домашнього пилу.

Але зафіксовані також випадки алергії до свійських тварин у дорослих людей, у яких в дитинстві не було ніяких атопічних проявів.

Прогнозувати, на яких саме тварин може розвинутися алергічна реакція, складно. До того ж час від першого контакту з алергеном (сенсибілізації) до розвитку симптомів захворювання може бути тривалим, іноді йдеться навіть про роки.

До яких тварин найчастіше виникає чутливість

dog

Факторами найпоширенішої форми алергії до тварин є собаки. Кількість і тип алергених часток можуть бути різними, але виробляють їх усі собаки — незалежно від породи, розміру, якості та кількості шерсті.

кошки лошади

Важкі прояви алергії характерні для сенсибілізації до кішок та коней. Алергени котячих дуже летючі й поширюються на значні відстані.

Алергенність коней пояснюється в першу чергу їхніми розмірами й відповідною до них  великою кількістю алергенів, що продукуються твариною. В цілому повітря з алергенами коня, собаки та кішки містить 10-20 алергенних часток різних видів.

Шерсть гризунів — хом’яків, щурів, мишей — містить білки, за структурою подібні до білків шерсті котів та собак. Тому у людей, схильних до алергії на кішок або собак, реакція ймовірна також при контакті з гризунами.

Можлива також перехресна алергія: коли внаслідок сенсибілізації до хом’яків розвивається алергія до собак/котів.

аквариум

Живі істоти, яких можна утримувати в будинку без побоювань алергічної реакції, —  акваріумні рибки та рептилії: ігуани, хамелеони й інші ящірки, черепахи. Відсутність шерсті та епідермісу робить їх гіпоалергенними, хоча у деяких осіб проявляється реакція на корм для цих тварин (наприклад,  алергенні білки містяться в дафніях).

Методи діагностики

Визначити алергію допоможе шкірний прик-тест або багатокомпонентний молекулярний тест ALEX.  Позитивний аналіз говорить про алергію до певного виду, але не дає підстав робити висновки про можливу реакцію на конкретну тварину.

Крім того, негативний результат шкірного або молекулярного тесту не повинен сприйматися як остаточний: виходячи з нього, не можна прогнозувати реакції організму в майбутньому.

Симптоматика та способи лікування

поліноз

Найпоширеніші симптоми алергії на тварин — нежить і закладеність носу, різь в очах та сльозотеча.  Можуть виникати екзема або кропив’янка, а також астма. Досвід показує, що ризик важкого нападу астми найчастіше пов’язаний з реакцією на котячі алергени.

Найбільш дієвим та простим способом боротьби з алергією до тварин є виключення контактів з ними.

Лікарські засоби — глюкокортикостероїдні аерозолі для носу і/або антигістамінні препарати у вигляді таблеток, інгаляційних аерозолів або очних крапель — необхідні, якщо контакт все-таки відбувся. Але їх застосування не є оптимальним рішенням.

Єдиним методом лікування алергії є алерген-специфічна імунотерапія (інша назва — антиалергійна вакцинація).

Полягає вона в тому, що собачий або котячий алерген вводиться до організму людини: виробляється толерантність до тригеру й згодом алергічна реакція не виникає.  

Профілактика алергії

Існують первинна та вторинна профілактика алергії до тварин.

Первинні заходи профілактики

girl

Присутність в  будинку тварин ніяк не впливає на потенційну можливість виникнення астми та алергії: про це говорять результати дослідження даних стосовно розвитку 20 тисяч європейських дітей від народження до молодшого шкільного віку.

А висновки проведеного в Данії дослідження навіть показують, що утримання свійських тварин на фермі або будинку, особливо з народження або з раннього дитинства малюка, спрацьовує як захист від розвитку алергічних реакцій.  

Тому вчені більше не вбачають підстав рекомендувати сім’ям з дітьми відмовлятися від свійських тварин через побоювання алергічних реакцій.

Тим більше що до того, як сім’я візьме конкретного вихованця, тести на реакцію на алергени тварин не дадуть точної відповіді, можлива у дитини алергія до нього чи ні.

Але, з іншого боку, позбуватися улюбленої тварини, якщо вона стала причиною розвитку алергії у дитини, важко для всіх членів сім’ї. Тому батьки мають заздалегідь зважити можливі ризики.

Вторинні заходи профілактики

Коли алергія вже розвинулася, уникнути контактів з алергенами тварини складно, навіть якщо вона не знаходиться в помешканні. Алергенні мікрочастини можуть переноситися на одязі та взутті людей з будинку до різних громадських місць, в тому числі до дитячих установ.

Якщо у когось з дітей є алергія до тварин, персоналу дитячих садків та вчителям необхідно звернутися до всіх батьків з проханням стежити, щоб діти приходили до садка/школи в одязі, який не забруднений частками життєдіяльності свійських  тварин. Крім того, вуличний одяг важливо ізолювати: тримати його тільки в передпокої або у роздягальні.

myt-koshku

Не варто покладатися на обробку тварин, особливо котів, різними спеціальними засобами як на захід боротьби з алергією:

  • кількість алергенів у хутрі кішки зменшується навіть при звичайному купанні, без спеціальних засобів, але в домашньому пилу алергени все одно залишаться;
  • мийні засоби дають тимчасовий ефект, помітний тільки при слабких формах чутливості;
  • часте купання тварини знижує рівень її природного захисту від вірусів та бактерій, що може призвести до хвороби. А якщо тварина не любить купатися,  у неї можливий стрес.

Ветеринарні лікарі радять купати тварин тільки спеціальними шампунями й не частіше разу на місяць.

5 COMMENTS

ЗАЛИШТЕ КОМЕНТАР