Алергія на гранат розвивається у людей, чутливих до сої, кліщів та пилку полину 

25


Завдяки вмісту значної кількості вітамінів та мікроелементів гранат здатен посприяти в підвищенні рівню гемоглобіну (хоча ця його властивість зараз жваво дискутується лікарями), а також зниженню кількості цукру та «поганого» холестерину в крові. Але любителям солодко-кислих зернят варто бути обережними. Адже алергія на гранат не просто викликає неприємні відчуття, а й становить реальну загрозу життю.

Проявами гіперчутливості до цього плода, що зазвичай культивується у Середземноморському регіоні, є такі небезпечні симптоми, як анафілаксія. Аж до анафілактичного шоку або до ще одного небезпечного симптому — набряку гортані.

Алергени граната

Відповідальними за розвиток цих та інших загрозливих станів є три алергени, які на сьогодні ідентифікували науковці. Це білки Pun g 1, Pun g 7 і Pun g 14.

Так, Pun g 1 являє собою білок перенесення ліпідів (LTP).  Особливістю білків цього класу є надзвичайна стійкість до нагрівання та дії травних ферментів. Саме з гіперчутливістю до Pun g 1 пов`язана більшість випадків алергії на гранат. 

При цьому у чутливих до гранатового LTP людей може розвинутися перехресна алергія на інші овочі, фрукти та ягоди, які також містять білки перенесення ліпідів. А саме:

Перелік вражає, чи не так?

Pun g 7 — білок,  який регулюється гібереліном (GRP). Це відносно нещодавно відкритий клас молекул-алергенів. Його білки відповідають за захист рослин від патогенів, а також беруть участь у процесах розвитку рослин. 

Як і LTP, гіберелін-регульовані білки зберігають алергенні властивості навіть після впливу високих температур та процесів травлення. Окрім гранату GRP містяться у:

Відтак людина, яка має алергію на гранат, може перехресно сенсибілізуватися і до цих плодів. 

З іншого боку, алергія на гранатовий Pun g 7 може розвинутися у тих, хто вже гіперчутливий до пилку кедра та кипариса, який також є джерелом GRP. 

Pun g 14 – білок хітиназа. Він є ферментом, який рослини виробляють для захисту від грибків.  Сенсибілізація до хітинази спричиняє алергію до низки продуктів, що містять велику кількість цього білка, зокрема:

Окрім цього у людини може розвинутися респіраторна алергія внаслідок вдихання повітря з хітиназою. Її виділяють таргани, пилові кліщі, а ще кава — під час приготування. 

Як проявляється алергія на гранат

У науковій літературі описаний епізод алергічної реакції, що стався із 26-річною жінкою через 10 хвилин після вживання граната. У пацієнтки з’явилися почервоніння шкіри, набряк вух та відчуття свербежу. 

Жінка мала алергію до пилку берези та до яблук. Молекулярні тести на алергію виявили у пацієнтки специфічні імуноглобуліни IgE, тобто позитивну реакцію на кліщів, пилок дерев та злаків, амброзію, полин та яблуко. 

Також позитивним був натуральний прик-тест з гранатом. При цьому реакція на насіння була сильнішою, ніж на сік. Водночас результат орального провокаційного тесту з ківі, персиком та вишнею був негативним.

Ще один випадок, досліджений науковцями, стався з 18-річною жінкою, яка не мала алергічних захворювань. А от через п`ять-десять хвилин після вживання граната у неї розвинулися ангіоневротичний набряк, генералізована кропив’янка, набряк голосової щілини, блювота, біль у животі та загальне погіршення самопочуття. 

За три роки до цього у пацієнтки були два епізоди ангіоневротичного набряку та кропив’янки після вживання яблук. І один епізод кропив’янки, болю в животі та ангіоневротичного набряку після вживання грушевого соку. Після елімінаційної дієти, що виключила плоди рослин родини розових (яблука, груші, кісточкові фрукти), ці симптоми не поновлювалися. 

Шкірні прик-тести показали чутливість жінки до:

Окрім цього позитивною була проба зі свіжим гранатом. 

Алергія на гранат: діагностика

Як бачимо, діагностувати алергію на гранат можна декількома способами. Це шкірний, молекулярний тести, провокаційна харчова проба. 

Але найзручніше це робити за допомогою молекулярного тесту на алергію. Він, зокрема молекулярний тест ALEX2, здатен встановити наявність чутливості одразу до 295 алергенних екстрактів та молекул. Це 99,9 % всіх відомих науці алергенів. 

Такий тест допомагає достеменно скласти алергологічний паспорт пацієнта, визначивши його алергологічний статус. А ще встановити, який саме білок – перенесення ліпідів, регульований гібереліном або хітиназа – став причиною надмірної реакції імунної системи на корисний плід.
Ще один молекулярний тест – FOX. Він здатен встановити IgG-опосередковану чутливість пацієнта до 286 продуктів. Цей вид чутливості визначає харчову непереносимість пацієнта.
На основі аналізів лікар зможе скласти хворому індивідуальну дієту. Вона буде збалансованою, але виключатиме продукти, що містять причинні білки.