Коронавірусний стрес погіршує стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком

0 333

Пов`язані з пандемією COVID-19 карантинні обмеження посприяли не лише зниженню захворюваності, але й зростанню тривоги, депресії та страху. Особливо небезпечним такий коронавірусний стрес є для тих, хто страждає на хронічні недуги, наприклад астму, онкологічні та серцево-судинні захворювання, цукровий діабет. 

Оцінили науковці й вплив пандемії та локдауну на спадковий ангіоневротичний набряк.

Це захворювання виникає внаслідок зниження активності або відсутності білка, який кодується геном-інгібітором С-1. Воно характеризується періодичними набряками різних частин тіла: рук, ніг, обличчя, дихальних шляхів. Також у пацієнтів можуть бути напади нестерпного болю у черевній порожнині, нудота та блювання, спричинені набряканням шлунково-кишкового тракту.

Більшість епізодів загострення спадкового ангіоневротичного набряку (САН) відбуваються спонтанно, а серед можливих тригерів називають механічні травми, інфекції, гормональні зміни. А ще емоційні стреси, тривогу і депресію. І саме емоційні фактори, наголошують фахівці, є найчастішою причиною нападів САН.

Тож турецькі науковці вирішили оцінити наслідки тривоги, депресії та стресу, пов’язані з COVID-19, на перебіг САН. Як протягом карантинного періоду, так і під час повернення до нормального способу життя. 

Методологія та результати експерименту

Дослідження тривало у березні − вересні 2020 р. в чотирьох алергологічних центрах Туреччини. Його учасниками стали 139 пацієнтів з САН.

«Очікувалось, що із настанням пандемії COVID-19 відбудуться зміни емоційного стану пацієнтів із САН через їхню необізнаність щодо перебігу захворювання та наслідки дії препаратів для його лікування. Також деякі пацієнти могли непокоїтися через можливість частих нападів внаслідок інфікування, труднощі із доступом до лікарні, отриманням ліків», — зазначали автори дослідження. 

Їх робота була поділена на дві фази. Перша тривала у період суворих обмежень під час локдауну, з середини березня до кінця травня 2020 року. Друга, що припала на період відносного повернення, розпочалася 1 червня та завершилася наприкінці серпня.

Усі 139 учасників дослідження відповідали, чи відчували вони занепокоєння, депресію, стрес, наскільки сильними були ці відчуття. 

  • 87 пацієнтів (62,6 %) заявили про страх нападу САН під час пандемії. 
  • 44 учасники повідомили, що вважають своє захворювання таким, яке обумовлює вищий ризик COVID-19. 
  • 108 та 105 опитаних відповідно через ризик інфікування боялися звертатися з нападом до лікарні та по невідкладну допомогу.

При цьому середня кількість нападів САН під час суворого карантину була вищою, ніж у період відносної нормалізації способу життя. Паралельно спостерігалося пряме співвідношення між кількістю та важкістю нападів і ступенем депресії, тривоги та стресу, які відчували пацієнти. 

Повернення ж до нормального способу життя було відмічене зниженням емоційної напруги пацієнтів із САН та кількістю нападів захворювання. 

Як з`ясували дослідники, ступінь депресії, тривоги, стресу та страху, пов’язаних із COVID-19, були вищими у жінок. 

На думку вчених, це свідчить про те, що психічний вплив під час пандемії та пов’язані з нею соціальні обмеження можуть впливати на жінок більше, ніж на чоловіків. 

Також у пацієнток із САН напади захворювання були частішими й важчими, ніж у чоловіків. Особливо характерно це було для жінок репродуктивного віку, зокрема через гормональні зміни під час вагітності та пологів. 

Отже, 

як зазначають науковці, пацієнти зі спадковим ангіоневротичним набряком під час пандемії потребують психологічної підтримки, щоб подолати коронавірусний стрес.

Ця рекомендація є слушною й  щодо тих, хто має астму. Адже, як було доведено ще до пандемії, стрес є одним із чинників, що сприяють загостренню цього алергічного захворювання. 

Коментарі
Loading...