Алергія в домі: як впоратись з алергенами в приватному будинку?

Згідно з дослідженнями вчених, до 90 % життя люди проводять в приміщеннях. Більшу частину — в себе в оселі. Тому алергія в домі здатна сильно зіпсувати якість життя.

Здавалося б, найкомфортніше почувають себе мешканці приватних будинків, де можна не лише відпочити після трудових буднів, але й завести домашню живність, харчуватись натуральними продуктами без хімікатів та консервантів.

Але якщо людина страждає на алергію, небезпека може чатувати на неї у власній спальні, сараї й навіть на присадибній ділянці.

Йдеться про алергени приватного будинку та навколо нього.

Що таке алергени та де їх шукати?

Алергени — це чужорідні для організму речовини, що викликають алергічну реакцію у надмірно чутливих до них людей. Найпоширеніші з джерел алергенів – пилок, харчові продукти, пліснява, домашні тварини та рослини.

Найчастіше люди реагують на пилок. Але якщо сезон цвітіння закінчився, а алергічний риніт турбує вас протягом року, слід шукати основні тригери у себе вдома.

Де саме? Розбираймося разом.

Симптоми та ознаки реакції на домашні алергени

Алергічний риніт, викликаний домашніми алергенами, проявляється:

• закладеністю носа,
• нежитем,
• сльозотечею,
• чханням.

У чутливих людей алергія в домі може навіть викликати симптоми астми (включаючи хрипи) або утруднене дихання.

Алергічна реакція на внутрішні алергени також може викликати кон’юнктивіт — запалення слизової оболонки ока. Симптоми цього стану включають почервоніння, сльозотечу та свербіж очей.

Алергічні симптоми з боку шкіри охоплюють екзему або алергічний контактний дерматит. Він характеризується шкірними висипаннями та свербежем. Як правило, виникає в результаті прямого контакту з алергеном.

Кімнатні алергени

До переліку найпоширеніших алергенів в приміщенні входять:

• домашній пил;
• грибок;
• пилок квітів;
• сік кімнатних рослин, зокрема фікуса;
• тканини;
• пилові кліщі;
• таргани;
• котяча та собача лупа;
• домашні гризуни – миші та щури;
• лупа коней.

Складові домашнього пилу

Домашній пил — це суміш різноманітних речовин, здатних викликати алергію. Він складається з багатьох природніх тригерів, включаючи:

• висушені рештки їжі;
• спори грибів;
• пилок, який потрапляє до оселі знадвору;
• волокна тканин;
• шерсть тварин;
• часточки комах, особливо пилових кліщів та тарганів.

Як й інші алергени, вони мають мікроскопічний розмір. А відтак переносяться повітрям й легко потрапляють до легенів.

Алергія на тварин в домі 

Лупа — результат лущення шкіри тварини — викликає сильніші алергічні реакції, ніж її шерсть.

Окрім шкіряного покриву та шерсті, алергічні реакції можуть виникати на слину та сечу котів, собак, коней та гризунів.

Масштаби проблеми алергії на тварин величезні. Вважається, що цей вид чутливості спостерігається у щонайменше 20 % людей з алергією та напряму пов’язаний зі зростанням популяції домашніх тварин, особливо кішок та собак.

Згідно з дослідженнями, собачі алергени виявлені в усіх обстежених будинках США, навіть у тих, де тварин не тримали. Аналогічним чином майже в усіх будівлях виявлені кошачі алергени.

Алергія на котів

Найпоширеніша алергія в домі пов’язана з котом (Felis domesticus). Основним алергеном в цьому випадку є білок, який виділяється потовими залозами його шкіри, поширюється на шерсть та відділяється від тіла кота разом з лупою.

Крім того, алерген виявляється в сечі та слині кішок. 

Навіть при наявності толерантності до цих тварин у людини, схильної до алергії, може розвинутись чутливість до кішок після постійного впливу їхніх алергенів.

Алерген лупи кішки знаходиться не лише на її шерсті, але вперто чіпляється за килими, стіни та меблі. Може залишатись там місяцями й підійматися в повітря, якщо його потривожити. 

Крім того, алерген легкий і може годинами висіти у повітрі кімнат. Люди також переносять котячий білок на одязі, таким чином транспортуючи його на робочі місця, до школи або в домівку друзів.

Тому ізоляція тварини в іншій кімнаті не дуже знизить ризик виникнення негативної реакції у людей з алергією на котів. Котяча лупа присутня скрізь, де живе тварина, і проблема полягає саме в ній.

Алергія на собак

Згідно з недавнім дослідженням, домашні собаки (Canis knownis) живуть чи не в половині домівок українців. При цьому 33 % людей, хворих на алергію до тварин, чутливі до собачої лупи. А 50 % алергіків мають реакцію на котів.

Оскільки алергічна реакція викликана лущенням шкіри, а не шерстю, довжина останньої не має значення. У вас може бути така сама алергія на голу тварину чихуахуа, як і на вівчарку. Маленькі собаки так само викликають симптоми алергії, як великі.

Вид тварини також не впливає на розвиток алергії. Навіть пуделі та пшеничні тер’єри (котрих чомусь вважають гіпоалергенними) викликають симптоми алергії у чутливих людей. 

Якщо у вашої дитини астма або алергія, будьте особливо обережними й не дозволяйте малечі відвідувати будинок друга або родича, який тримає собак.

Повідомлялось про важкі алергічні реакції й навіть смерть при контакті гіперчутливої людини з собаками.

Алергія на коней

Лише декілька відсотків хворих на алергію мають чутливість до цих тварин. Причина пов’язана з меншим впливом коней, оскільки їх не тримають в оселі. Адже кінського волосся на меблях та постелі немає. 

Однак чутливі люди повинні уникати не лише коней та стаєнь, але й предметів, безпосередньо з ними пов’язаних: вуздечок, сідел, одягу для верхової їзди. 

Також слід мати на увазі, що кінське волосся все ще можна знайти в набивці антикварних меблів та старих іграшок. Люди, що мають чутливість до коней, реагуватимуть на віслюків, мулів та зебр.

Через зростання популярності кінного спорту цей вид алергії зустрічається в Україні все частіше.

Алергени в підсобних приміщеннях

Слід також пам’ятати, що похід до сараю може викликати алергію не лише на лупу тварин, але й на цвіль, пилок та багато інших подразників. Особливо це стосується тих, хто страждає на астму.

Алергія на птахів

Алергія на птахів частіше зустрічається у людей, які розводять домашню живність. Маються на увазі кури, гуси, індики та качки. 

Навіть якщо ви без проблем їсте їхні м’ясо та яйця, основним алергеном може виявитись пташине пір’я.

Однак деякі з людей, хто не переносить пір’я живих тварин, нормально реагують на пухові ковдри та подушки. Але не слід забувати, що в постільних речах ховаються пилові кліщі — ще один поширений алерген. 

Алергія на гризунів

До цієї групи входять хом’яки, кролики, морські свинки, піщанки, миші та щури, які є звичними мешканцями приватних будинків.

Найсильнішими алергенами вважається їхня сеча, слина та хутро. А серед найбільш алергенних тварин цієї групи – кролик.

З кролячої шерсті можна пошити шуби, підкладки для рукавиць, капці, муфти, подушки та ковдри. Крім того, хутро ангорського кролика в 10 разів тепліше, ніж овеча шерсть. М’яка пряжа використовується для ручного плетіння рукавичок, панчішно-шкарпеткових виробів та наколінників.

Само по собі або в суміші з шовком хутро кроликів також використовується в спортивному взутті. І зазвичай кролики часто з’являються в школах як улюбленці живих куточків та класних кімнат. 

Тому будьте уважні та обережні, відпускаючи дитину до школи – алергени можуть знаходитись в класі.

Звідки беруться алергени тварин?

Кіт	шкіра (з неї алергени потрапляють на хутро), слина, сеча
Собака	шкіра, слина, сеча
Щур	сеча
Морська свинка	сеча, слина
Кролик	сеча, слина, шкіра
Піщанка	шкіра
Хом’як	сеча, шкіра
Миша	сеча, шкіра
Кінь	шкіра

Алергія на рослини в домі

Викликати алергію може пилок не лише вуличних рослин, але й кімнатних. Наприклад, фікус (Ficus benjamina) може бути причиною кон’юнктивіту, а кімнатний клен (Abutilon hybridum) — бронхіальної астми.

Крім того, кімнатні рослини, особливо ті, що зберігаються у вологих плетених корзинах, є джерелом плісняви. 

Алергічна реакція зазвичай виникає на тераріуми з рослинами, а також на великі кімнатні фікуси.

Хворим на алергію слід також уникати засушених квітів та живих ялинок, оскільки вони також є розсадниками для грибка. Особливо якщо у приміщенні висока вологість. 

Тестування на алергени приміщень

Проводиться за допомогою шкірних проб та тестів на антитіла.

Прик-тест включає нанесення лікарем-алергологом незначної кількості підозрілої речовини через поверхневий укол на шкірі. Алергічна реакція, як правило, виникає протягом 15-20 хвилин.

При патч-тестуванні підозрілу речовину прикріплюють до шкіри на 48 годин, а потім декілька разів впродовж тижня досліджують ділянку на наявність ознак алергічної реакції.

А от молекулярна діагностика алергії дозволяє визначити гіперчутливість до багатьох алергенів одразу завдяки одному аналізу крові. Наприклад, молекулярний тест ALEX2 виявляє чутливість пацієнта до 295 алергенних екстрактів та молекул одночасно. А це — 99,9 % всіх відомих алергенів.

Лікування алергії на домашні чинники 

Уникнення контакту з домашніми алергенами та знищення їх — найкращий спосіб боротьби з симптомами алергії. 

Якщо це зробити неможливо, доведеться приймати антигістамінні препарати. Ці ліки блокують дію на організм гістаміну, який вивільняється під час алергічної реакції. Якщо їх приймати довше зазначеного терміну, може виникнути погіршення симптомів.

Протинабрякові засоби — це препарати, що зменшують набряк носових проходів. Вони допомагають впоратись з симптомами алергії, але її не лікують.

Ці засоби випускають у вигляді капсул, таблеток та назальних спреїв. Їх не можна приймати довше, ніж це визначить лікар. Також з обережністю ці препарати призначають людям з серцевими захворюваннями.

До переліку ліків, що відпускаються лише за рецептом, входять: 

• кортикостероїди; 
• «Кромолін», іпратропіум (атропіноподібні); 
• назальні спреї, які використовуються для купіювання деяких симптомів алергії; 
• монтелукаст — один з ряду антилейкотрієнів, що лікують астму та алергічний риніт.

Як уже зазначалось вище, всі ці препарати лише знімають симптоми. Позбутись алергії надовго або назавжди можна лише за допомогою алергенної (АІТ), або алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ).

Така методика в Україні використовується вже багато років, але лише віднедавна стали доступними високоякісні та безпечні препарати для проведення АІТ. Вони можуть бути як ін’єкційними (Alxoid), так і сублінгвальними (Oraltek).

Суть АІТ полягає у поступовому введенні в організм людини малих доз причинних алергенів, аж поки імунна система до них не звикне і не припинить реагувати на реальні подразники. Курс триває протягом 1-3 років. 

Дорослим зазвичай призначають ін’єкції. Дітям – сублінгвальну терапію. 

Крім того, на українському фармацевтичному ринку вже зареєстровані таблетовані алергоїди «Лайc» (Lais) італійської компанії «Лофарма». У боротьбі з домашніми тригерами хвороби їх можна використовувати для лікування алергії на кліщів, рослини, а незабаром — і котів. 

Перші дози сублінгвальних препаратів мають вводитись в медичній установі під наглядом лікаря. Всі наступні приймаються пацієнтом самостійно у зручному для нього місці: дома, в дорозі, в офісі.