Алергія на щурів провокує астму, або Чому безпечніше тримати самицю?

104


Ви мрієте про домашню тваринку, але не впевнені, що зможете приділяти достатньо часу собаці чи коту? Тоді, можливо, оптимальним варіантом для вас стане домашній щур. Єдиною проблемою тут може бути гіперчутливість. Адже алергія на щурів існує так само, як і сенсибілізація до котів або собак.

Відомо, що домашні представники родини гризунів окрім того, що надзвичайно кмітливі, дуже доброзичливі до людей та полюбляють спілкування з ними. А ще, на відміну від своїх диких родичів, позбавлені агресії. І уночі сплять замість того, щоб полювати. І живуть довше, ніж у природних умовах, де гризунам відпущено лише два-три роки.

Відтак розбираємось в деталях, коли виникає алергія до щурів та їхніх близьких родичів мишей. І як їй запобігти.

Симптоми алергії до щурів

Отже, навіть зі зручними в утриманні гризунами потрібно бути обережними. Адже, як і інші свійські тварини, щури можуть стати причиною виникнення алергії.

Зазвичай її симптомами є:

При цьому прояви гіперчутливості до гризуна з боку органів дихання свідчать про те, що ваш організм реагує на часточки хутра, шкіри  або посліду тварини. А ось реакція з боку шкіри – ознака алергії на сечу або слину.

Чому виникає алергія на щурів та мишей?

Основним алергеном щура є Rat n 1 — білок сімейства ліпокалінів, який зв’язує феромони та первинно виводиться з сечею. Цей білок подібний до основного алергену мишей Mus m 1.

Таким чином, людина, яка є гіперчутливою до щурів, може перехресно реагувати на мишей. І навпаки. 

Rat n 1 відіграє роль у шлюбних іграх щурів. Відтак в набагато більшій кількості він присутній в організмі самців. Тому вони є алергеннішими, ніж самиці. Тож якщо ви бажаєте завести щура, але побоюєтесь алергії, оберіть тваринку жіночої статі.

Також варто звернути увагу на щурів породи сфінкс, які, як і однойменні коти, позбавлені хутряного покрову. Щоправда, це зменшить ризик розвитку алергії лише на частки хутра тваринок, але не на їхню сечу, послід чи частки шкіри. 

Саме тому, зазначають науковці, голі породи будь-яких свійських тварин так само здатні стати причиною гіперчутливості, як їхні звичайні волохаті родичі.

Страждають на неї, окрім власників домашніх щурів, і співробітники лабораторій, де проводяться дослідження на тваринах. За різними даними, алергія на мишей та щурів розвивається в 11-44 % лабораторних працівників. А ще таку алергію можуть мати люди, які годують гризунами свійських змій.

Щури небезпечні не лише алергією

Але самою лише алергією небезпека для здоров`я, джерелом якої є щури, не обмежується. Адже ці гризуни можуть бути переносниками інфекційних захворювань. 

Так, саме щури причетні до епідемії чуми, що вирувала в Європі в XIV сторіччі та забрала життя двох третин її населення. Це тому, що блохи, які є переносниками чуми, кусають як гризунів, так і людину. Так хвороба переноситься до нас від диких тварин.

На щастя, чума в наш час перейшла у розряд рідкісних, навіть екзотичних захворювань. А ось інші пов`язані зі щурами хвороби залишилися. 

Зокрема, пацюки можуть бути переносниками онтохантавірусу, сальмонельозу та лихоманки укусів щурів, яку ще називають содоку. 

Остання викликається бактеріями Streptobacillus moniliformis. Її небезпека полягає в тому, що симптоми можуть розвинутися і на третій, і на тридцятий день після укусу.

При цьому рана від нього стає болючою і більш щільною, навколо утворюється пухлина. Хворого лихоманить, підвищується температура тіла, частішає пульс, з’являються головний біль та слабкість, посилюється потовиділення. Також можливі болі в суглобах, висип на тілі, сильне тремтіння, нудота й блювання. 

За відсутності вчасного та правильного лікування наслідки щурячого укусу можуть бути трагічними.

Алергія на щурів: діагностика та лікування 

Але повернемося до алергії. Визначити, чи дійсно неприємні симптоми, які ви відчуваєте при контакті зі щуром або після нього, є гіперчутливістю, а не іншим захворюванням, може лише кваліфікований лікар-алерголог

Найефективнішим способом діагностики при цьому є молекулярний тест ALEX2. Він не лише допоможе спростувати чи підтвердити діагноз «алергія на щурів», а й визначить, які саме молекули стали причиною захворювання.

Профілактика алергії на щурів

Але навіть якщо діагноз підтвердився, не поспішайте позбуватися домашнього улюбленця. Адже уникнути проявів алергії на нього допоможе дотримання таких порад: 

  1. Перед контактом зі щуром, годуванням або прибиранням його клітки надягніть вбрання, що максимально закриває ваше тіло. А також — маску чи респіратор, рукавички. А після знову змініть одяг.
  2. Доторкнувшись до щура, ні в якому разі не торкайтеся очей.
  3. Якомога частіше прибирайте у клітці свого улюбленця. Якщо є можливість, попросіть, аби хтось інший робив це замість вас.
  4. Одразу після контакту з твариною, годування чи прибирання ретельно помийте руки та обличчя.
  5. Використовуйте для клітки тканинні підстилки, а не тирсу. По-перше, вона може бути виготовлена з алергенної деревини. По-друге, навіть гіпоалергенна тирса має дрібні частинки, здатні подразнювати дихальні шляхи.
  6. Тримайте клітку зі щуром якомога далі від свого ліжка. Якщо випускаєте його погуляти оселею, намагайтеся не допустити, аби він заліз на ваше ліжко чи одежу.
  7. Щотижня купайте свого щура. Для цього використовуйте шампунь, який порадить ветеринар.
  8. Регулярно прибирайте у своїй оселі, застосовуючи пилосос. Не забувайте і про вологе прибирання. 

Варто зауважити, що іноді справжньою причиною алергії стає не сама тварина, а її підстилка чи їжа. 

У такому випадку порадьтеся з ветеринаром, чим краще їх замінити. Або, знову таки, просіть, аби прибирав у клітці та годував улюбленця хтось інший.

Для полегшення симптомів алергії використовуйте антигістамінні та/або кортикостероїдні засоби. І хоча більшість із них продаються в аптеках без рецептів, перед застосуванням порадьтеся із лікарем або принаймні фармацевтом. 

Але пам`ятайте: ці ліки здатні лише тимчасово полегшити ваш стан. А повністю позбутися алергії на мишей та щурів можливо лише за допомогою алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ), яку також називають алергенною імунотерапією (АІТ)