Як її позбутися та чому не варто ловити рибу на молюска?

М’ясо кальмара є цінним джерелом тваринного білка, що легко засвоюється. Також воно багате на корисний для щитовидної залози йод, а ще мідь, калій, натрій, вітаміни групи В та Р та інші мікроелементи, необхідні людському організму. Утім, є й оборотний бік медалі. Адже разом з іншими молюсками кальмар входить до переліку 14 найважливіших харчових алергенів світу. І алергія на кальмара може мати смертельно небезпечні симптоми.

Якщо раніше кальмари були їжею виключно жителів прибережних територій, то тепер, принаймні у замороженому вигляді, їх можна знайти у магазинах країн, де цих молюсків зазвичай не вживали. 

Велика частина світового вилову кальмарів припадає на Японію. Найпоширенішим видом, що зустрічається в морях навколо цієї країни, є японський звичайний, або тихоокеанський летючий кальмар (Todarodes pacificus). В Атлантичному океані переважно ловлять кальмара звичайного (Loligo edulis) та його близького родича — кальмара опалесцентного (Loligo opalescens).

Блюда з кальмарів популярні у різних країнах. Цих головоногих молюсків варять, смажать, маринують та висушують, додають до суші й сашимі. Використовують кулінари й чорнила кальмара, зокрема для приготування італійських чорних спагеті. 

Як проявляється алергія на кальмарів?

Що стосується алергії на кальмара, то, аби вона заявила про себе, має пройти певний час. Адже між моментом, коли людина сенсибілізується до кальмара, та першим проявом симптомів гіперчутливості до нього може пройти й декілька днів, і декілька років.

Спочатку імунна система людини, давши збій, починає сприймати білок кальмара як загрозу й боротися з нею, продукуючи специфічні антитіла, які називаються імуноглобулінами E (IgE). Так відбувається сенсибілізація. 

Поступово антитіла накопичуються, зв’язуються з клітинами, що відповідають за захист тіла, й це призводить до викиду в кров гістаміну — речовини, яка бере участь у запальних процесах в організмі.

Симптоми алергії на кальмарів

Відповіддю на гістамін і є симптоми алергії на кальмара, які починає відчувати людина. При цьому зазвичай йдеться про реакції негайного типу, які настають одразу після вживання страв із молюсків або вдихання парів, що виділяються при їх приготуванні. 

Це можуть бути: 

• блідість або синюшність шкіри;
• кропив’янка;
• свербіж у роті та/або носі;
• задишка, утруднене дихання;
• синдром оральної алергії;
• астма;
• риніт;
• напади кашлю;
• закладеність у горлі, хрипи;
• набряк губ і /або язика;
• біль в животі;
• диспепсія;
• діарея;
• запаморочення;
• сплутаність і втрата свідомості.

Але найнебезпечніша алергічна реакція на кальмара — це анафілаксія, яка одночасно вражає декілька систем організму людини. Такий стан може бути смертельно небезпечним та вимагає негайної медичної допомоги.

Різновидом цієї реакції є анафілаксія, спричинена фізичним навантаженням. Саме такий випадок стався із 13-річним японським хлопчиком, який був чутливим до кальмарів, а також креветок, крабів, восьминогів і короткошийних молюсків.

Алергія на кальмара: в зоні ризику — кухарі

Також існують повідомлення про реакцію на кальмарів у представників професій, що контактують з цими молюсками. Так, описаний випадок професійного контактного дерматиту у 24-річної продавчині морепродуктів. 

У неї протягом двох місяців спостерігалися прогресуючі епізоди дерматиту рук. Ці симптоми були пов’язані з чищенням дитинчат кальмара, в результаті чого через кілька хвилин після початку процесу з’являлися свербіж та почервоніння передпліччя, а за два дні — везикули та макулопапульозні ураження. 

При цьому аналіз на шкірно-специфічний IgE до дитинчат звичайного кальмара (Loligo vulgaris) був позитивним. Натомість негативними були результати тесту на дорослих кальмарів того ж виду (тихоокеанського кальмара) та восьминога (Octopus vulgaris) — ще одного представника родини головоногих молюсків, до яких належать кальмар та каракатиця. Це може свідчити про необов’язкову перехресну реактивність між молюсками.

Ще один випадок професійного алергічного контактного дерматиту, на цей раз — внаслідок контакту з опалесцентним кальмаром, стосувався 18-річної жінки. За місяць після початку роботи з очищення заморожених молюсків у неї розвинулася екзема на руках і передпліччях. Ці симптоми погіршувалися протягом тижня та покращувалися на вихідних.

Патч-тести з тілом, чорнилами та щупальцями L. opalescens дали позитивний результат.

Своєю чергою про контактну кропив’янку після контакту з кальмаром L. japonica повідомив і 22-річний кухар. Щоразу, коли чоловік торкався сирого молюска, за 15-20 хвилин у нього з’являлися еритема, набряк, свербіж і печіння шкіри рук. 

Тест зі свіжим кальмаром, який приклали до передпліччя пацієнта, викликав реакцію протягом декількох хвилин. Також у чоловіка було виявлено сироватково- та шкірно-специфічний IgE до кальмара L. japonica.

Зважаючи на здатність кальмарів різних видів викликати контактні алергічні реакції, науковці припускають, що від них можуть страждати й рибалки, котрі використовують цих молюсків як наживку. 

Про це свідчить репортаж про завзятого рибалку, який робив з опаришів наживку на вихідних і роками страждав від ринокон’юнктивіту. Але окрім алергії на личинок мухи у чоловіка також виявили сенсибілізацію до кальмарів і, меншою мірою, до креветок. 

Маєте алергію на кальмара? Стережіться тарганів

А ось їсти рибу людям з алергією на кальмарів можна. Адже гіперчутливість до цих підводних жителів викликають алергенні білки різних класів. У риб це парвальбумін, енолаза та альдолаза, яких не містять ані кальмари, ані інші молюски та ракоподібні. 

Натомість головний алерген, що викликає сенсибілізацію до кальмарів, — це термостабільний білок тропоміозин. Той, що міститься в тихоокеанських літаючих кальмарах, отримав назву Tod p 1. А ось алергени звичайних кальмарів поки повністю не охарактеризовані.

При цьому, як вже було зазначено, перехресна алергія між кальмарами різних видів, навіть споріднених, не є обов’язковою. Так, описаний випадок із пацієнтом, який був сенсибілізований до опалесцентного кальмара, але не мав гіперчутливості до його стріловидного родича Loligo Pealei.

З іншого боку, варто пам’ятати, що тропоміозин міститься не лише в молюсках, до яких належать кальмари та устриці, а й у інших безхребетних:

• ракоподібних, зокрема креветках, крабах та раках;
• павукоподібних, представниками яких є кліщі домашнього пилу;
• та в комахах, наприклад, у тарганах.

І саме наявність спільного алергену є підставою для виникнення у людей, сенсибілізованих до кальмара, гіперчутливості до усіх цих представників тваринного світу.

Так, у жодного з 35 учасників дослідження на цю тему, які мали алергію на молюсків, не було виявлено істотної різниці в реакції на сирих і варених кальмарів чи восьминогів. При цьому 73,7 % із них реагували і на таргана. А у 18 пацієнтів спостерігались специфічні IgE до креветок, кальмарів, омарів та крабів.

Підозрюєте у себе алергію на кальмара? Зробіть ALEX

Що ж робити, якщо у вас з`явилася підозра щодо алергії на кальмара? Не гайте часу на роздуми, а йдіть на прийом до лікаря-алерголога. Лише він зможе дати кваліфіковану відповідь щодо того, чи дійсно ви сенсибілізовані до цього молюска. 

Правильний діагноз допоможе встановити ALEX — багатофункціональний молекулярний тест, завдяки якому можна підтвердити або спростувати наявність гіперчутливості до майже 300 молекул алергенів, джерелом яких є їжа, пилок, спори грибів, хутро та лупа тварин, латекс, отрута комах і пилові кліщі.

У разі підтвердження діагнозу «алергія на кальмара» вам доведеться раз і назавжди виключити цього головоногого молюска з раціону. При підозрі на анафілаксію лікар порекомендує вам носіння інжектора адреналіну на випадок анафілактичної реакції. Вона може розвинутися, якщо ви раптом з’їсте страву, серед інгредієнтів якої є кальмар. 

Також лікар може призначити лікування антигістамінними та іншими препаратами у разі вашої перехресної чутливості до тарганів. 

Якщо ж алергія на кальмара не підтвердиться, вам порадять пройти напівкількісний тест  FOХ. Він застосовується для визначення харчової непереносимості. FOX дозволяє встановити таку чутливість до 286 продуктів. За симптоматикою непереносність схожа на алергію, але спричинена проблемами з травною системою.