Стаття рецензована медичним экспертом:
Хоча просо (Panicum) є злаком, його спорідненість із пшеницею досить віддалена. Разом із гречкою просо культура належить до псевдозернових, головною ознакою яких є відсутність глютену. Саме цей білок зумовив включення вже згадуваної пшениці, а також жита та ячменю до топу 14 головних харчових алергенів світу. Отже, просо у вигляді пшоняної каші можна вводити у безглютенову дієту (пшоно отримують саме при обдиранні зерен проса). Однак алергія на пшоно також можлива, адже у проса є і власні алергени.
Окрім безглютенового статусу до переваг проса належать низький глікемічний індекс та мала кількість жирів, а також високий вміст клітковини, багатий набір амінокислот, вітамінів і мікроелементів. А ще — міцна оболонка зерен, яка дозволяє зберігати ці корисні речовини при переробленні зерна.
Але водночас просо містить гойтрогени – речовини, здатні пригнічувати роботу щитовидної залози й знижувати вироблення тиреоїдних гормонів. Окрім проса їхнім джерелом є соя, капуста, батат та лляне насіння. Тож якщо у вас проблеми зі щитовидною залозою, вживайте ці продукти обережно.
Своєю чергою неочищене просо, заражене пліснявою, може містити афлатоксини. Ці отруйні та канцерогенні речовини виробляються багатьма видами грибків роду Aspergillus, особливо Aspergillus flavus і Aspergillus parasiticus.
Як розвивається алергія на просо?
В Європі просо переважно використовується як корм для домашніх тварин і птахів. Але останнім часом воно набуває все більшої популярності серед прибічників натуральної їжі, а також тих, кому діагностована целіакія, алергія на глютен або його непереносимість.
Тож зі збільшенням кількості людей, які споживають пшоняну кашу, пластівці або інші продукти, що містять цей злак, збільшується й кількість тих, в кого виникають алергічні реакції на просо.
Як і при будь-якій іншій харчовій алергії, між моментом, коли людина вперше скуштувала пшоняну кашу або інший продукт із проса, та першим проявом захворювання проходить час. Адже спочатку імунна система, яка з певних причин дала збій, починає сприймати цей злак як загрозу та у відповідь продукувати антитіла до нього — специфічні імуноглобуліни E (IgE). Так відбувається сенсибілізація до просяних білків.
Поступово ці антитіла накопичуються, й за нового контакту з алергеном провокують викид у кров гістаміну. Ця речовина відповідає за розвиток запальних реакцій в організмі, й саме її присутність викликає симптоми алергії на просо.
Як проявляється алергія на просо
Перше повідомлення про такий випадок стосувалося 25-річного чоловіка, у якого приблизно через 30 хвилин після обіду, куди входив пудинг з фініків і проса, розвинулася системна анафілактична реакція.
Вона включала:
- периорбітальний (тобто навколо очей) ангіоневротичний набряк;
- відчуття поколювання в очах;
- стиснення в горлі;
- задишку;
- хрипи;
- інтенсивний генералізований свербіж;
- біль у нижній частині живота.
Обстеження пацієнта показало позитивний прик-тест з екстрактом пшона, позитивним був і тест на вивільнення гістаміну. При цьому у чоловіка був підвищений рівень IgE. А ось перехресної алергії між насінням проса та іншими зерновими й злаками, зокрема із пилком жита та пшениці, вівса та ячменю, у нього не виявили.
Їжа, що містила пшоно, викликала анафілактичну реакцію і у 32-річної жінки. Через декілька хвилин після того, як вона з’їла печиво, у пацієнтки з’явилися свербіж і набряк гортані зі стридором (судомний звук, що виникає при вдиханні внаслідок закупорки горла, гортані або трахеї), відчуття стискання у горлі, свербіж долонь та підошов, кон’юнктивіт і набряк обличчя. Ще через декілька хвилин до них додалися бронхоспазм та зниження артеріального тиску.
Раніше жінка скаржилася на свербіж у гортані після вживання тіста, що містить пшоно. Також в дитинстві у неї був епізод набряку язика, пов’язаний із вживанням неідентифікованої крупи. Крім того, жінка тримала в клітці у своїй спальні папугу. Пташку годували кормом для птахів, основним компонентом якого було пшоно.
Шкірний тест, який провели пацієнтці, показав реакцію на екстракт насіння проса, насіння ячменю та пшеничне борошно. При цьому жінка добре переносила і ячмінь, і пшеницю. Водночас тести на ячмінне борошно, насіння та борошно кукурудзи та насіння й борошно вівса показали негативні результати. Також у жінки були негативними показники IgE до ячменю, кукурудзи, вівса та пшениці, але підвищеними — до проса.
Чому у групі ризику — власники птахів?
Ще один випадок анафілактичної реакції на пшоно стався із 51-річною жінкою. Після вживання вареника з пшоном у неї одразу розвинулися генералізована кропив’янка, набряк слизової, задишка та гіпотонія. При цьому раніше жінка пшона не їла, але багато років тому тримала хвилястого папугу. Пацієнтка розповіла, що мала напади астми, коли мила пташину клітку.
Шкірний тест зі пшоном, який провели жінці, показав дуже виражений позитивний результат, а внутрішньошкірне тестування виявилося позитивним на жито, овес, кукурудзу та ячмінь. Окрім цього у жінки був підвищений рівень IgE майже до всіх зернових культур, які досліджувалися, зокрема до проса.
Як зазначають науковці, загалом алергія на просо зустрічається зрідка.
Як свідчать описані вище випадки,
сенсибілізація першого типу до проса може призвести до анафілаксії при вживанні в їжу, а також до астми при вдиханні повітря з частками зерен. При цьому в групу ризику потрапляють власники птахів та люди, чия професія пов’язана з птахами, яких годують просом. У них сенсибілізація до цього злаку відбувається через вдихання, а згодом може викликати й харчову алергію до проса.
Так, було проведено дослідження за участю семи осіб, які утримували птахів у клітках і мали алергічні реакції після вживання їжі, що містить пшоно. Зокрема:
- у 13-річного хлопця розвинулися нудота та артеріальна гіпотензія;
- 28-річної жінки – синдром оральної алергії;
- у 32-річної жінки – кон’юнктивіт, задишка, кропив’янка;
- 46-річної жінки – риніт, задишка, кропив’янка;
- у 62-річної жінки – нудота, задишка, кропив’янка, артеріальна гіпотензія.
При цьому 63 % власників птахів мали IgE до проса, а декілька пацієнтів повідомили про респіраторні симптоми під час чищення пташиної клітки.
Які білки роблять просо алергенним?
Жодні алергени цієї рослини наразі не охарактеризовані. Так, у 21-річного чоловіка, у якого виникли напади астми під час чищення клітки хвилястого папужки, був виявлений специфічний імуноглобулін Е до білка вагою 60 кДа у пташиному просі та до білків 60 та 36 кДа — у звичайному просі.
Алергія негайного типу на пшоно — крупу проса — також зустрічається зрідка й виникає в основному як анафілактична реакція після вживання пшона. Але також вона може проявитися астматичним нападом після вдихання пшоняного борошна.
А в описаному вище дослідженні гіперчутливості семи власників птахів 94 % із них зреагували на білок вагою ≈ 36 кДа, 65 % — на білок ≈ 70 кДа та 75 % — на білок ≈ 90 кДа.
Також з пророслого насіння проса звичайного було виділено бета-амілазу 58 кДа. Вона належить до сімейства білків, серед яких є й алергени. Але алергенність цього білка в просі не оцінювалася.
Окрім цього існує повідомлення про те, що рисовий білок 16 кДа, що бере участь у перехресній алергенності між рисом, пшеницею, кукурудзою та різними сортами проса, має подібність у послідовності амінокислот з інгібітором альфа-амілази пшениці та інгібітором трипсину ячменю. Просо звичайне дослідники не оцінювали, але припускають присутність білка 16 кДа і у ньому.
Так само в просі звичайному може бути присутній білок 20 кДа або подібний до нього. Цей алерген проса сорту Кодо бере участь у розвитку перехресної алергії між різними сортами проса та іншими зерновими: пшеницею, кукурудзою, сорго та просом перловидним, популярним у Азії та Африці. Однак, як і в попередньому дослідженні, звичайне просо не оцінювалося.
Діагностувати алергію до проса допоможе ALEX
Отже, алергія на просо може бути небезпечна, адже анафілаксія, яка є одним з її проявів, — реальна смертельна загроза. Тож якщо після вживання цього злаку або контакту із пшоном, яким ви годуєте пернатого улюбленця, ваш стан погіршився, обов’язково зверніться до лікаря-алерголога.
Він зможе спростувати або підтвердити діагноз «алергія до проса» на підставі вивчення історії ваших симптомів, а також проведеного тестування. Це можуть бути натуральні прик-тести з просом або провокаційна проба із ним. Тобто вживання пацієнтом, наприклад, пшоняної каші, під наглядом лікаря у клініці.
Утім, найбільш інформативним тут є багатокомпонентний молекулярний тест ALEX. Окрім чутливості до майже 300 молекул алергенів, присутніх у:
ALEX визначить і вашу сенсибілізацію до екстракту проса.
У випадку, якщо алергії на пшоно (воно ж — просо), у вас не виявлять, вам можуть порадити пройти напівкількісний тест FOХ для визначення гіперчутливості до продуктів. Завдяки йому визначають харчову непереносимість 286 різних продуктів. Симптоми харчової непереносності подібні до проявів алергії, але причини розвитку першої недуги інші й пов’язані із нездатністю перетравити той чи інший продукт.
