Стаття рецензована медичним экспертом:
Фрукти — це, безумовно, не лише смачно, а й корисно. Вони є джерелом мікроелементів та вітамінів. Але існує, й навіть досить поширена, алергія на фрукти.
Вважається, що частіше за інших появу таких реакцій викликають персики, яблука та груші. Рідше — апельсини, сливи та банани. І ще рідше — ківі та авокадо.
Втім, чи розвине конкретна людина реакцію на фрукти, залежить від індивідуальних особливостей: віку, статі, наявності інших алергій. Ба більше, іноді для типу алергії має значення навіть місце проживання.
Алергія на фрукти через пилок
Досить часто алергію на фрукти спричиняють не їхні власні алергени, а ті, що містяться в інших рослинних джерелах, найчастіше в пилку. Тож для людини, яка має ту чи іншу алергію на цвітіння, ризик отримати ще й алергію на фрукти зростає.
Цей тип алергії називається синдромом «пилок – плоди». Найчастіше він проявляється синдромом оральної алергії (СОА).
Такі реакції викликаються білками двох типів — з сімейства PR-10 та профілінами. Перші найчастіше присутні в пилку дерев, зокрема берези. А от профіліни можна знайти не лише у пилку дерев’янистих рослин, а й у латексі, пилку злакових трав та бур’янів.
Білки обох типів структурно дуже схожі на такі ж PR-10 та профіліни в фруктах. А тому імунна система визначає білки останніх як небезпечні й запускає механізм боротьби з ними. Як результат виникають симптоми алергічної реакції.
Деякі люди з СОА реагують на один-два фрукти, а інші мають алергію на широкий їх спектр. Найпоширеніші плоди, які викликають СОА:
На території Україні найчастішим винуватцем пилкової алергії на фрукти є береза. Близько 50–75 % дорослих з чутливістю до білка Bet v 1 сімейства PR-10, що міститься в її пилку, реагують і на той чи інший вид фруктів.
Крім того, алергія на фрукти також може бути асоційована із чутливістю до пилку вільхи, ліщини, граба — родичів берези, що містять білки групи PR-10. А також, меншою мірою, — з пилком амброзії та злаків.
Проте усі види СОА, спричиненого чутливістю до PR-10, є переважно легкими реакціями. Зазвичай вони обмежуються неприємними відчуттями в ротовій порожнині.
Приблизно у третини людей, які страждають від полінозу, його спричиняє алергія на профіліни. Такі люди також можуть виявити, що відчувають симптоми алергії після вживання фруктів.
В цілому профіліни вважаються нестійкими білками, що руйнуються під впливом нагрівання чи шлункового соку. Тому чутливість до профілінів також може проявлятися як синдром оральної алергії.
Інші види фруктової алергії
Профіліни можуть бути причиною і синдрому «латекс – фрукти». Втім, до складу латексу входять не лише профілінові білки. І перехресна реакція з ними може спричиняти серйозніші типи алергії.
До фруктів, що мають високу перехресну реакційну здатність з латексом, належать банан, авокадо та ківі.
Фрукти з низькою перехресною реактивністю з латексом:
Фрукти з помірною перехресною реактивністю з латексом − яблуко та папайя.
Істинна алергія на фрукти
Інша причина важчих реакцій на фрукти — білки перенесення ліпідів, або LTP. Ці сполуки, на відміну від PR-10 та профілінів, не втрачають алергенні властивості під дією травних процесів чи в процесі кулінарної обробки.
LTP викликають сенсибілізацію людини через шлунково-кишковий тракт. Тобто є істинними харчовими алергенами. І саме чутливість до LTP обумовлює виникнення справжньої алергії до фруктів та інших плодів.
Як алергени латексу, так і білки перенесення ліпідів можуть викликати симптоматику не лише з боку ротової порожнини, а й травної системи, шкіри, серцевої системи. Крім того, в обох випадках підвищується ризик розвитку анафілаксії, яка може мати летальні наслідки.
Білки LTP значною мірою знаходяться у шкірці плодів. Тому іноді профілактувати розвиток симптоматики допомагає звичайне очищення плоду від шкірки.
Але до експериментів з ласуванням очищеними фруктами, до яких маєте алергію, краще вдаватися після консультації з лікарем.
Коротко про алергію на окремі фрукти
Часто алергія на той чи інший фрукт може мати дві форми. Наприклад, на півночі та у центрі Європи, в тому числі в Україні, у людей з березовим полінозом розвивається алергія на яблука.
Алергени, які беруть участь у механізмі цього явища, називаються Bet v 1 та Bet v 2 (пилок берези) та Mal d 1 та Mal d 4 (яблуко). Тут Bet v 1 та Mal d 1 — білки PR-10, а Bet v 2 і Mal d 4 — згадані вище профіліни.
Цей вид СОА дає про себе знати приблизно через 5-15 хвилин після вживання сирого яблука. Найчастіше обмежується ротовою порожниною, викликаючи свербіж в роті та горлі. Особливо гостро ці симптоми проявляються навесні, коли цвіте береза.
Люди з СОА можуть вживати фруктові соки або запечені чи варені фрукти. Але такі хворі часто мають побічні реакції й на інші плоди, включаючи грушу, абрикоси, диню, банани.
Люди зрілого віку частіше розвивають спричинену пилком алергію на яблука, ніж молодь. При цьому жінки потерпають від такої алергії вдвічі частіше за чоловіків.
Водночас алергія на яблука може бути викликана й білками перенесення ліпідів. Цей тип чутливості характерний для жителів середземноморських країн.
Зокрема, такі реакції пов’язані з істинною алергією на персик і викликані саме нею. Причина — у все тій же подібності білків. Але тепер вже LTP.
Близько третини людей з таким типом яблучної алергії можуть відчувати важкі реакції, включаючи анафілаксію. Хоча водночас багато хто має оральні реакції.
Крім того, люди з яблучною алергією через перехресну реакцію з LTP персика з часом можуть розвинути алергію не лише на персик, а й абрикос, сливу, вишню.
При цьому є дані, що стиглі щойно зібрані яблука мають вищий рівень алергенів, пов’язаних з персиковими LTP. Тоді як у плодах, які зберігаються тривалий час, підвищується рівень алергенів, пов’язаних з чутливістю до пилку.
Пилок також причетний до чутливості на інші фрукти
Наприклад, якщо люди з алергією на пилок берези часто реагують на яблука, персики, абрикоси, груші, вишню, ківі та сливу, то алергія на пилок злаків може спричиняти появу негативних симптомів при вживанні апельсинів.
Чутливість до пилку амброзії може змусити організм реагувати на кавун, диню та банан, а до полину — на персик.
Перехресні реакції, як уже зазначалось, може викликати й подібність деяких білків у фруктах до білків латексу. Такий тип алергії характеризується шкірними, шлунково-кишковими та системними реакціями з боку кількох органів одночасно.
Деякі типи алергії по типу «латекс – фрукти» набули значного поширення на території Європи буквально за останні десятиліття. Такою, наприклад, є алергія на ківі.
Підвищувати сенсибілізацію до певних фруктів можуть як їх збільшене вживання, так і певні хімічні речовини. Зокрема, стимулятори достигання бананів.
Симптоми алергії на фрукти
Найчастішими симптомами синдрому оральної алергії є свербіж або набряк рота, обличчя, губ, язика та горла.
Зазвичай ці прояви з’являються відразу після вживання сирих фруктів або овочів. Хоча в рідкісних випадках реакція може виникнути й більше ніж через годину.
Зрідка при СОА розвивається сильний набряк горла, який призводить до утрудненого дихання та ковтання.
Варто знати, що СОА проявляється незалежно від пори року.
Крім того, іноді за нібито оральними симптомами приховуються важчі типи алергії на фрукти: латексна чи алергія через LTP.
У випадку таких алергій можуть виникати:
- хрипи;
- набряк горла;
- падіння артеріального тиску;
- кропив’янка;
- набряк Квінке в будь-якому місці тіла;
- набряк губ;
- біль у животі;
- нудота та блювота.
Тому важливо вчасно виявити причину алергічної реакції, аби бути готовим до її можливих важких проявів.
Діагностика алергії на фрукти
Коректна діагностика алергії на фрукти є дуже важливою. Вона дозволяє лікарю зрозуміти, молекули яких саме білків спричиняють реакцію, і вибудувати правильну стратегію лікування.
У цьому сенсі незамінною є багатокомпонентна молекулярна алергодіагностика. Зокрема, тест ALEX2 дозволяє одночасно виявити чутливість до 295 екстрактів та окремих молекул алергенів. Серед них і молекули з груп PR-10, LTP, профіліни та інші.
Визначення чутливості до цих молекул дає підстави лікарю-алергологу створити правильну дієту та запропонувати пацієнтові певний спосіб життя.
Щоб діагностувати причину алергічної реакції, лікар також може провести шкірне прик-тестування чи харчову провокаційну пробу.
