Алергія на персик: чому цей фрукт небезпечніший за інші

1322


 _персік-3

Улюблений багатьма фрукт, що рясніє на прилавках магазинів улітку, може вважатись королем алергії, а надто у Південній Європі. Адже там сенсибілізація до одного з алергенів персика — Pru p 3 — є причиною чутливості людей не лише до цього фрукта, а й до решти кісточкових (абрикосу, сливи, вишні, нектарину) та інших плодів рослин з родини розових (яблук, груш, малини, полуниць, мигдалю).

Харчовий алерген № 1 серед фруктів

Саме Pru p 3, який не перетравлюється ферментами кишечника, а також термостабільний, тобто не руйнується при нагріванні, є первинним алергеном. До нього виникає сенсибілізація у жителів Італії, Іспанії, Греції, а також Ізраїлю. 

Алергія до інших перелічених вище фруктів, там, як правило, є вторинною і виникає через подібність алергену персика до алергенів інших плодів.

Алергія до персика є найбільш поширеною формою IgE-опосередкованої гіперчутливості до фруктів у Середземномор’ї. Її поширеність можна оцінити в 10—40 % в Іспанії та Італії — у пацієнтів з алергією на пилок. Або в Ізраїлі — навіть до 75 % — в осіб, які мають алергію до фруктів та/або рослин.

У Північній Європі історія відрізняється лише тим, що жителі цієї частини континенту спочатку розвивають чутливість до пилку берези. Його білки подібні до алергенів кісточкових та інших плодів родини розових. 

Проте ці білки легко розкладаються травними ферментами. Тому не викликають симптомів харчової алергії, а лише синдром оральної алергії, який проявляється у ротовій порожнині, глотці та на обличчі.

За розвиток синдрому оральної алергії відповідають термолабільні білки з групи PR-10, які містяться й у пилку й у фруктах рослин родини розових, у тому числі — в персику.

А от симптоми власне харчової алергії спричиняє, у першу чергу, вже згаданий білок персика Pru p 3,  сенсибілізація до якого частіше розвивається через травний тракт. Саме у цьому плоді міститься, так би мовити, головний фруктовий алерген родини розових.

Жовтий та червоний персики алергенні однаково

 _персик

Було встановлено, що концентрація Pru p 3 становить: 

  • в шкірці жовтого персика — 15,48 мкг/г; 
  • в його м’якоті – 2,25 мкг/г (разом – 17,73 мкг/г); 
  • в шкірці червоного персика – 14,67 мкг/г; 
  • в його м’якоті – 1,84 мкг/г (разом – 16,51 мкг/г). 

Тобто обидва ці фрукти алергенні практично однаково.

Втім, передбачається, що найбільша кількість Pru р 3 знаходиться у волосках, що покривають поверхню персика. І це — одна з причин, чому фрукт потрібно ретельно мити перед вживанням.

Як проявляється алергія на персик

Вторинна алергія на персик, яка виникає через чутливість до пилку берези і проявляється синдромом оральної алергії, у жінок зустрічається вдвічі частіше, ніж у чоловіків. Вона рідко буває ізольованою та у більшості пацієнтів поєднується з полінозом та з алергією до іншої їжі.

За клінічними спостереженнями, алергія на яблуко є найчастішою харчовою алергією, пов’язаною з перехресною реакцією до персика. Такі пацієнти схильні до розвитку побічних реакцій на інші плоди сімейства розових. 

Також у людей з алергією на персик часто розвивається реакція на інші плоди, включаючи яблуко, грушу, вишню, диню, банан, горіхи (фундук) або овочі (селеру та моркву). 

Це явище має назву перехресної алергії та є наслідком вмісту подібних алергенних білків у плодах, що належать до одного або різних, але споріднених сімейств. 

З харчовою алергією до термо- та ферментостійкого білка Pru р 3 персика та подібних йому протеїнів інших плодів корелюють тяжкі генералізовані алергічні симптоми, включаючи кропив’янку, біль у животі, блювоту та анафілаксію. Вони з’являються у більш ніж третини пацієнтів. Причому більшість з них мають також  оральні симптоми.

Всі ці люди реагують на свіжий персик, коли з’їдають його зі шкіркою. Втім, деякі з них можуть зменшити симптоми алергії, вживаючи очищені плоди.

Зазвичай алергічні реакції викликають і продукти, що містять термічно оброблений персик.

Частою (понад 50 %) і характерною скаргою у цих хворих є поява кропив’янки на руках, передпліччях, обличчі та шиї при обробці або очищенні сирих персиків — внаслідок контакту зі шкіркою. Для деяких хворих це перший, а іноді єдиний прояв алергії до персика, й він перешкоджає вживанню плодів. Особлива чутливість до персикової шкірки пояснюється саме великою кількістю в ній Pru р 3.

Симптоми алергії на персик

Кропив’янка, що розвивається у пацієнтів як шкірна реакція, може супроводжуватися ангіоневротичним набряком, який найчастіше вражає обличчя, губи та повіки. 

Проте системні симптоми частіше спостерігаються у пацієнтів, які реагують на приймання м’якоті персика або консервованого фрукта, а також в осіб з алергією до персика без полінозу. 

Пацієнти, чия алергія до персика асоціюється з полінозом, більше схильні до астми, ніж пацієнти, які не мають алергії на персик. 

Реакція з боку шлунку проявляється печінням або болем, блювотою та/або діареєю.

Рідше алергія на персик проявляється симптомами ураження дихальної системи. У цьому випадку виникають:

  •  свербіж у носі;
  •  чхання та водянисті виділення (поліноз або алергічний риніт) та/або кашель;
  •  стиснення у грудях;
  •  хрипи та коротке/переривчасте  дихання (астма). 

У деяких пацієнтів з алергією до персика може розвиватися генералізована реакція, яка поширюється на шкіру та інші органи та відома як анафілактичний шок. Ця ситуація потребує негайної медичної допомоги. 

Надзвичайно рідко фіксуються такі небезпечні для життя реакції, як важкий напад астми або набряк гортані.

Діагностика алергії на персик

Алергію до персика лікар може запідозрити на підставі історії хвороби, яка встановлює взаємозв’язок між контактом із плодом та виникненням симптомів. Діагноз підтверджується виявленням антитіл до алергену за допомогою шкірного тесту та аналізів крові, а також орального тесту-провокації.

Оптимальним для демонстрації реакції на персик є шкірний тест зі свіжим фруктом. Під час процедури ланцет перед уколом шкіри пацієнта декілька разів занурюють у м’якоть плоду. 

У пацієнтів з алергією зазвичай частота позитивних результатів  є високою — понад 90%. Шкірку і м’якоть можна перевіряти окремо. 

А от використання для тестів комерційних екстрактів персика може призвести до хибних результатів. Під час приготування екстрактів лабільні алергени фрукта можуть бути модифіковані, тому у чутливих до них пацієнтів результат буде помилково негативним. На відміну від шкірного-прик тесту, молекулярний тест на алергію на персик набагато точніший. Більше того, такий тест не дає хибнопозитивних результатів. Тобто, якщо реакція на персик є, то молекулярний тест її виявить.

У клінічній практиці рідко вважається обов’язковим проведення орального провокаційного тесту, якщо симптоми однозначні (а це майже завжди) та у пацієнта наявний специфічний IgE до персика. 

Оральний провокаційний тест проводиться тільки в умовах стаціонару та реанімації, де є всі необхідні засоби для надання невідкладної медичної допомоги та спеціально навчений персонал.

Лікування алергії на персик: коли плоди не можна їсти взагалі

Єдиною рекомендацією для пацієнтів з алергією до персика є суворе уникнення вживання цих плодів. Це особливо важливо для людей, чутливих до Pru p 3, які мали серйозні реакції на персик. Вони повинні уникати не тільки свіжих персиків, а й продуктів із них. 

Пацієнти, які раніше мали анафілаксію або анафілактичний шок, потребують навчитися раннього розпізнавання та лікування реакцій у разі випадкового контакту з персиком або його вживання. Важливо також отримати навички надання першої допомоги, включаючи введення адреналіну.

Пацієнти з алергією до персика, пов’язаною з алергією до пилку берези, повинні уникати свіжих фруктів. Саму ж алергію до березового пилку найефективніше лікувати методом АСІТ.  

Водночас в уникненні продуктів із персиків, що пройшли обробку, як правило, немає потреби. Але якщо толерантність до цих продуктів невідома, її слід оцінювати разом із лікарем перш, ніж їсти персики.