Алергія до персика лікується соком

0
68


Результати дослідження, надрукованого у журналі «Алергія, астма та клінічна імунологія» (Allergy, Asthma & Clinical Immunology) у вересні 2019 року, стверджують: алергія до персика лікується методом пероральної імунотерапії. А саме — вживанням комерційного персикового соку в дозах, які поступово збільшуються.

Чутливість до білків-переносників ліпідів (lipid transfer proteins або LTP) — основних й найбільш небезпечних алергенів персика, є найпоширенішою причиною харчової алергії у дорослого населення Середземноморського регіону.

Учасниками дослідження стали 24 пацієнти віком від 5 до 42 років з алергією на LTP персика. Діагноз алергія до персика був підтверджений у них позитивним шкірним тестом, молекулярним тестом та анафілаксією в анамнезі. 

Білки, що переносять ліпіди (LTP) персика, містяться також в інших рослинних продуктах, пилку рослин та у латексі ця група білків широко розповсюджена у рослинному царстві. Проте чутливість саме до LTP персика розвивається у пацієнтів найчастіше та раніше за чутливість до LTP з інших джерел. 

А вже гіперчутливість до персика може спровокувати розвиток алергії до цілого ряду плодів, зокрема абрикосу, сливи, вишні та яблука

Про хід експерименту

При пероральній імунотерапії до персикового LTP пацієнти під наглядом алерголога починали приймати сік цього плода, вживаючи спочатку 7 крапель у розведенні 1/1000 і закінчуючи дозою 5 мл під час 17-го візиту до лікарні. 

При цьому на перших сьоми відвідуваннях дозу вживали сублінгвально (під язик).  Пацієнти тримали сік у роті протягом 2 хвилин, не ковтаючи. 

Згодом вони підтримували цю дозу у лікарні, а також щодня вдома, перш ніж  збільшити дозу через 7–15 днів. 

Після восьмого відвідування пацієнти почали приймати краплі, починаючи з однієї нерозведеної (1/1), до досягнення дози в 5 мл, як вже зазначалось, під час 17-го візиту. Випити 5 мл соку змогли 19 пацієнтів.

Під час 18-го візиту до лікаря учасникам дослідження був проведений провокаційний тест: їм порціями дали 200 мл (один стакан) нерозведеного соку. 

Згодом цю ж кількість соку учасники дослідження вживали вдома — щодня або щонайменше три рази на тиждень.

У жодного з 24 пацієнтів не було виражених реакцій під час процесу десенсибілізації. 

Семеро (29 %) повідомили про легку оральну симптоматику, а у двох пацієнтів (8 %) спостерігалася кропив’янка, пов’язана з супутніми чинниками: у одного через фізичні вправи, в іншого – через одночасне приймання нестероїдних протизапальних препаратів.

П’ятеро учасників були зняті з дослідження, а двом вагітним пацієнткам не проводився завершальний провокаційний тест.

Таким чином, без проявів симптомів алергії вжити 200 мл соку змогли 17 з 24 або 71 % пацієнтів. 

При цьому середній час, який знадобився, аби вони змогли проковтнути  200 мл соку, становив 3,6 місяця. 

Застерігаємо:

Відтворювати цей експеримент самостійно, без нагляду лікаря, не варто. Адже методика повинна бути чітко розробленою й реалізована в медичному закладі, де є спеціально навчений персонал та всі медикаменти для надання невідкладної допомоги. 

А відхилення від методики замість позитивного лікувального ефекту можуть призвести до виникнення реакції на алергени персика, що містяться у соку. 

І не забуваймо, що така реакція може бути небезпечною для життя, адже алергени LTP персика здатні викликати анафілаксію.

 

ЗАЛИШТЕ КОМЕНТАР