Стаття рецензована медичним экспертом:
Алергія на диню зазвичай виникає у людини, яка вже має поліноз і чутлива до пилку злакових трав, полину, амброзії, берези, кипарису та подорожника. Адже в овочах, фруктах та латексі є білки-алергени, схожі до тих, які містяться у пилку.
Тому люди, чутливі до дині, як правило, полісенсибілізовані. Тобто диня — лише один з продуктів, до яких у них є алергія.
В чому користь та небезпечність дині
Літо — період дозрівання баштанних фруктів, чільне місце серед яких, безперечно, посідає диня (Cucumis melo). Її м’якуш містить багато заліза, калію, кальцію, магнію, вітамінів груп В, С і А, каротин та пектини.
Завдяки їм диня має багато корисних властивостей:
- допомагає у профілактиці серцево-судинних захворювань;
- знижує рівень холестерину в крові;
- запобігає розвитку атеросклерозу;
- заспокоює нервову систему;
- нормалізує роботу кишечника;
- виводить токсини.
Водночас диня вважається важкостравним продуктом через високий вміст у ній клітковини. Тому споживання цього фрукту може викликати симптоми харчової непереносимості. Але найбільша небезпека цієї баштанної культури полягає в її алергенності.
Диня належить до родини гарбузових (Cucurbitaceae), до складу якої входять також кавуни, огірки та кабачки. У людей, чутливих до дині, можуть спостерігатись і симптоми алергії до цих плодів.
Диня — поширений алергенний фрукт у деяких районах Сполучених Штатів та посідає друге за важливістю місце серед фруктів-алергенів в Іспанії. Тут алергія до плодів є найважливішою харчовою алергією у дорослих. Причому і європейські, і американські науковці повідомляють, що:
Алергія лише до дині зустрічається вкрай рідко. Переважно люди, чутливі до неї, реагують також на інші фрукти, овочі, пилок рослин та латекс.
Алергічні реакції на диню зазвичай є миттєвими. Найпоширеніша з них — синдром оральної алергії, але можуть виникнути:
- кропив’янка;
- кон’юнктивіт;
- риніт;
- ринокон`юнктивіт;
- шлунково-кишкові симптоми, включаючи нудоту, блювоту та діарею.
Серед інших симптомів – висип на шкірі, ангіоневротичний набряк та анафілаксія.
Проте, серйозні системні реакції у відповідь на диню є рідкісними. Це підтвердили результати досліджень, проведених в Іспанії: всі пацієнти з алергією до дині мали симптоми з боку ротової порожнини, 20 % пацієнтів мали симптоми з боку інших органів та систем. Але ніхто не відмічав генералізовану кропив’янку або анафілаксію (яка, втім, реєструвалась іншими дослідниками).
Сім алергенних білків дині
На сьогодні відомі аж сім алергенних білків дині. Деякі з них мають схожі властивості.
Основним алергеном дині вважається білок Cuc m 2, до якого чутливі практично всі люди з реакцією на цей плід.
Cuc m 2 належить до групи профілінів. Ці білки зустрічаються практично у всіх рослинах та мають високу перехресну реактивність. Вони зазвичай викликають симптоми синдрому оральної алергії, проте добре перетравлюються шлунковим соком і не призводять до серйозніших реакцій.
Якщо людина сенсибілізована до профілінів, вона, як правило, чутлива і до пилку рослин, і до овочів та фруктів. Така перехресна реакція називається синдромом “пилок-плоди”.
Найважливішими профілінами, окрім динного, є білки:
- пилку злакових трав;
- пилку полину та амброзії;
- пилку берези;
- пилку оливи та ясена;
- пилку подорожника;
- латексу;
- апельсину;
- ківі;
- кісточкових фруктів (яблуко, груша, персик, черешня);
- банану.
Тому люди, чутливі до дині, можуть реагувати на ці плоди та пилок. Найчастіше позитивні результати шкірних тестів та симптоми алергії у людей, чутливих до дині, викликали персик, інжир і ківі.
Також 47 % пацієнтів повідомили про симптоми, викликані горіхами. Переважно – волоськими та лісовим горіхом.
Припускається, що в умовах, коли в лабораторії важко провести комплексну діагностику алергії, чутливість до дині, кавуна, цитрусових, томату і банану може бути використана як маркер гіперчутливості до профіліну.
Чутливість до інших пилкових зерен — рослин родини кипарисових (кипарис, туя, ялівець) визначає ще один алерген дині — Cuc m TLP. Люди, сенсибілізовані до нього, можуть реагувати й на пилок названих рослин.
Окрім того, люди з алергією на диню можуть бути чутливими до помідорів та винограду.
Cuc m LTP є білком-переносником ліпідів. Він дуже стійкий до перетравлення та температурного впливу, що робить його потенційно потужним алергеном, який не розкладається и при нагріванні.
Навіть більше: у людей з алергією на диню можливий й розвиток алергії на латекс.
Також було описано професійний контактний дерматит, пов`язаний з динею.
Ще одним клінічно значущим алергеном дині є Cuc m 3. Він входить до групи PR 10, відомої здатністю викликати симптоми синдрому оральної алергії. Цей алерген накопичується, головним чином, у соку центральної частини дині. Тому людям, чутливим до нього, не можна вживати сік цього плоду.
Cuc m 3 має й високу перехресну реактивність з білками винограду та огірка. Разом із Cuc m 1 цей алерген обумовлює чутливість людей до мускусної дині.
Окрім цього, у пацієнтів з алергією на диню можлива перехресна реактивність з іншими фруктами та овочами, що містять схожі алергени. Найважливіші з них — селера, ківі, банан, цитрусові, кісточкові (персик, абрикос), яблуко, груша, малина, полуниця, шовковиця та помідор.
Діагностика алергії на диню
Діагностувати алергію на диню можна за допомогою шкірного прик-тесту. Але стандартизовані прик-тести є достовірним діагностичним інструментом чутливості до дині, за даними досліджень, лише у 42 % випадків.
Надійним методом діагностики є молекулярний тест на алергію ALEX, який дозволяє встановити, на який чи які алергени реагуєте саме ви.
Ще один діагностичний метод, яким можна визначити чутливість до дині, – так званий прик-ту-прик-тест. Під час нього шкірна проба проводиться зразу після занурення ланцету у м’якуш та/або шкірку плода.
Отже, люди, чутливі до дині, як правило, мають алергію й до багатьох інших фруктів та овочів, пилку рослин та латексу. А симптоми алергії до дині можуть проявлятись як у вигляді синдрому оральної алергії, кропив’янки та розладів травлення, так і у вигляді анафілаксії.
Правильну стратегію поведінки для уникнення цих алергенів розробити для вас може лише лікар — після проведення тесту на алергію. Зволікати із цим не варто, адже йдеться про ваші здоров’я та самопочуття.
