Стаття рецензована медичним экспертом:
Алергія на інгібітори протонної помпи (ІПП), яка пов’язана із вживанням цих препаратів, потрапила у поле зору науковців відносно нещодавно. Тим часом ці ліки вже протягом тривалого часу масово й успішно застосовують для лікування диспепсичних (тобто пов`язаних із розладами травлення) захворювань: гастриту, виразки шлунку, гастроезофагеального рефлюксу, інфекції Helicobacter pylori та еозинофільного езофагіту.
А ще — для профілактики пошкоджень шлунку внаслідок тривалого приймання кортикостероїдів та нестероїдних протизапальних засобів. До списку ІПП, зокрема, входять:
- омепразол,
- пантопрозол,
- лансопрозол,
- рабепразол,
- езомепразол.
Враховуючи таку широку сферу застосування, а також безрецептурний продаж інгібіторів протонної помпи, важко знайти родину, в якій хоча б один дорослий або дитина хоча б раз не проходили курс лікування одним з цих препаратів.
І сьогодні кількість тих, хто вживає ІПП, коливається від 8 до 11 % серед чоловіків та жінок віком 20-24 роки до 34-41 % серед представників обох статей віком 65–69 років. При цьому ризик розвитку побічних ефектів варіює у межах 1–3 %.
Зокрема є свідчення щодо зв’язку між прийманням ІПП та ризиком пневмонії, остеопорозу, кишкової інфекції, діареї, пов’язаної з Clostridium difficile, цереброваскулярних патологій (належать до захворювань кровоносних судин мозку), хронічної ниркової недостатності та деменції. Ризик появи цих побічних ефектів збільшується за тривалого застосування препаратів.
Симптоми алергії на інгібітори протонної помпи
Що ж стосується алергії, пов’язаної із вживанням інгібіторів протонної помпи, то її симптоми варіюють від помірних до смертельно небезпечної анафілаксії. При цьому очікується, що кількість випадків цієї системної реакції гіперчутливості зростатиме. Але поки що епідеміологічні дослідження, присвячені цій темі, відсутні.
Як інгібітори протонної помпи сприяють розвитку алергії?
До інгібіторів протонної помпи попереднього покоління належать вже згадані пантопразол, омепразол, езомепразол, лансопразол, рабепразол, новішими є декслансопразол і тенатопразол. Всі вони мають однакову хімічну структуру. Це молекули у формі кільця, що відрізняються лише бічними ланцюжками.
Основною функцією цих препаратів є пригнічення утворення шлункової кислоти шляхом блокування системи, яка виробляє ферменти травлення. На думку науковців, саме це і є причиною розвитку алергії у пацієнтів, котрі приймають інгібітори протонної помпи.
Адже коли виділення шлункової кислоти пригнічується, алергени, що потрапляють в організм з їжею, можуть залишатися недоторканими та всмоктуватися, сприяючи сенсибілізації.
Так, дослідження 2019 року надало докази епідеміологічного зв’язку між пригніченням шлункової кислоти та розвитком симптомів алергії. Йдеться про майже п’ятикратне зростання використання протиалергійних препаратів пацієнтами віком понад 60 років, котрі вживали ІПП, у порівнянні з пацієнтами до 20-річного віку. Причому найпомітніше це зростання проявилося у жінок.
Також використання інгібіторів протонної помпи може бути пов’язане з новоутвореною алергічною сенсибілізацією типу I до дієтичних сполук і пероральних препаратів. Своєю чергою, ризик розвитку харчової алергії, пов’язаної з терапією цими препаратами, залежить від тривалості лікування диспепсії.
Зокрема діти, які приймали ІПП більше ніж 60 днів, мали на 52 % більший ризик виявлення харчової алергії вже у дитинстві, ніж ті, хто вживав препарати протягом 1-60 днів.
Тривале застосування інгібіторів протонної помпи стимулює розвиток алергії
Як зазначають науковці, тривале застосування інгібіторів протонної помпи стимулює імунну відповідь на харчові алергени та алергени навколишнього середовища з боку Th2-лімфоцитів, або лімфоцитів-хелперів. Ці клітини крові відіграють значну роль у захисті організму від патогенних мікроорганізмів, а також задіяні у розвитку алергічних реакцій IV типу.
Такі реакції гіперчутливості характерні, зокрема, для контактного дерматиту, туберкулінової реакції (так звана реакція Манту), та спостерігаються при відторгненні трансплантованих органів.
Крім цього ІПП можуть діяти як кофактор у пацієнтів, які проходять пероральну алергенспецифічну імунотерапію (АІТ) полінозу або алергії на бджолині укуси. Кофактор – це речовина, яка з’єднується з іншою в організмі і змінює її дію. У названих пацієнтів ІПП здатні викликати побічні реакції незалежно від того, який саме інгібітор протонної помпи та в якій дозі використовується.
Якими бувають алергічні реакції, пов’язані із вживанням інгібіторів протонної помпи?
Переважна кількість алергічних реакцій, пов’язаних з ІПП, є IgE-опосередкованими, тобто такими, при яких організм продукує специфічні антитіла. Переважно реакції проявляються негайно після приймання ліків, але також повідомлялося про відтерміновані симптоми, що виникають через 3–24 години.
При цьому прояви алергічних реакцій є як легкими, так і небезпечними для здоров’я та навіть життя. Окрім вже згадуваної анафілаксії, яка розвивалася у більше ніж половині випадків, це можуть бути:
- задишка;
- свербіж;
- нудота;
- блювота;
- діарея;
- риніт;
- кропив’янка;
- ангіоневротичний набряк;
- макулопапульозний висип;
- професійний контактний дерматит, який діагностується у фармацевтів;
- фотоалергічний дерматит;
- еритродермія;
- реакція на ліки, що супроводжується еозинофілією;
- синдром Стівенса-Джонсона / токсичний епідермальний некроліз.
Остання патологія — це гостра дерматологічна реакція гіперчутливості з ураженням шкіри та слизових, яка потребує невідкладної допомоги.
Науковці зазначають, що у 61 % описаних реакцій на інгібітори протонної помпи виникли у жінок, а майже всі випадки сталися з дорослими, середній вік яких становив 46 ± 13 років. Також є описи анафілаксії, спричиненої омепразолом, у 14-річного хлопчика, та омепразолом і пантопразолом — у 16-річної дівчини.
Важливим є також, що у 61,6 % пацієнтів, чутливих до одного з інгібіторів протонної помпи, розвивається перехресна алергія на інший, а 8,9 % демонструють перехресну реакцію з усіма доступними ІПП.
При цьому найвищі показники перехресної реакції спостерігаються у пацієнтів з алергією на омепразол, езомепразол або пантопразол. Ймовірно, це пов’язано зі структурною схожістю препаратів.
Відповідно рівень перехресної реакції нижчий у пацієнтів з алергією на лансопразол або рабепразол. Їхні молекули за будовою відрізняються від інших. Тож пацієнти, моносенсибілізовані до одного з цих двох препаратів, швидше за все, переноситимуть інші ІПП.
Як діагностується алергія на інгібітори протонної помпи
Діагноз «алергія на ІПП» встановлюється за допомогою шкірних патч- та/або прик-тестів, коли алерген наноситься, відповідно, на поверхню шкіри пацієнта або вводиться під неї. Втім, золотим стандартом діагностики алергії на ліки є провокаційна проба. Її виконують під наглядом лікаря у медичному закладі після отримання результатів прик-тесту. Провокаційна проба з ліками-кандидатами проводиться навіть при негативному результаті прик-тесту.
Ще один метод діагностики — це тест активації базофілів, що дозволяє виявити безпосередню реакцію базофільних лейкоцитів крові на стимуляцію різними алергенами.
Але, враховуючи потенційну здатність інгібіторів протонної помпи провокувати розвиток харчової алергії, гіперчутливим до цих ліків пацієнтам варто пройти також багатокомпонентний мультимолекулярний тест ALEX. З його допомогою, здавши лише одну порцію крові, можна підтвердити або спростувати наявність сенсибілізації до понад 300 алергенів, присутніх у харчах, пилку рослин, хутрі та лупі тварин, пір’ї птахів, плісняві.
