Запалення стравоходу і його зв’язок з харчовою алергією

0
106


Дискомфорт під час їди, печія та біль за грудиною — симптоми не тільки розладів травної системи. З великою ймовірністю вони можуть свідчити про наявність харчової алергії. Навіть більше: чутливість до білків їжі може бути фактором розвитку хронічної хвороби стравоходу — еозинофільного езофагіту.

Особливості перебігу цієї хвороби, важливість якої обговорюється на світових алергологічних конгресах, спеціально для сайту “Все про алергію” коментує доктор медичних наук, професор кафедри професійних хвороб та клінічної імунології Дніпровської медичної академії, заслужений лікар України Євгенія Дитятківська.

Еозинофільний езофагіт як самостійне захворювання

Те, що харчова алергія пов’язана з еозинофільним езофагітом, доведено відносно недавно. Як окреме захворювання він був класифікований на початку 90-х років XX століття.

Власне езофагіт — запалення слизової оболонки стравоходу, а еозинофіли — різновид лейкоцитів. Підвищений вміст еозинофілів в крові — еозинофілія — розцінюється як маркер патологічних змін в організмі.

Найчастішою причиною підвищення кількості еозинофілів в крові вважаються алергічні реакції різного походження.

93 % пацієнтів мають симптоми й харчової алергії, й еозинофільного езофагіту.

Визначальні характеристики еозинофільного езофагіту:

  • хронічний характер і повільний прогрес;
  • імуноопосередковане походження;
  • викликає виражені еозинофільні запалення слизової оболонки стравоходу;
  • клінічно проявляється порушенням ковтання (дисфагією).

Еозинофільний езофагіт — молекулярне захворювання, у формуванні якого залучені три групи факторів:

  • генетична схильність до формування імунної відповіді внаслідок контакту з алергеном;
  • порушення бар’єрної функції слизової оболонки стравоходу;
  • сенсибілізація до повітряних і харчових антигенів.

Як пов’язані еозинофільний езофагіт та харчова алергія

Імунологічними критеріями харчової алергії на тлі еозинофільного езофагіту є високий рівень імуноглобуліну E (IgE) та імуноглобуліну G4 (IgG4). А також високий рівень білків-інтерлейкінів IL 25 і IL 13.

Виділяють два типи еозинофільного езофагіту. Для першого характерний високий рівень IgE — в лікуванні такої патології буде ефективна специфічна імунотерапія. 

Можливий також перебіг еозинофільного езофагіту за другим типом: гастроскопія показує ознаки патології, але у хворого рівень IgE нормальний.

Згідно з даними досліджень:

  • тільки у 0,04 % пацієнтів еозинофільний езофагіт не супроводжується алергією;
  • 93 % мають симптоми й харчової алергії, й еозинофільного езофагіту;
  • 17 % пацієнтів не мають алергічних проявів, але гастроскопія виявляє у них ознаки еозинофільного езофагіту.

Ендоскопічні симптоми захворювання:

  • набряк стравоходу;
  • концентричні кільця;
  • білі рідкі виділення (ексудати), схожі на кандидоз;
  • лінійні поздовжні борозни на слизовій;
  • стриктура — звуження стравоходу, що виникає внаслідок утворення рубцевої тканини.

Симптоми еозинофільного езофагіту

Оскільки хвороба розвивається повільно, у пацієнтів різного віку характер і вираженість скарг значно відрізняються.

Діти раннього вікузригування;
нудота і блювота під час їди;
труднощі з ковтанням деяких продуктів (яйця, горіхи, морепродукти);
біль в животі;
діарея;
регургітація;
відмова від їжі;
рідко — затримка у фізичному розвитку
Дорослідисфагія гостра або постійна. У 93 % відзначена дисфагія твердої їжі;
печія;
біль за грудиною через непрохідність їжі - 50 %;
застій їжі — 35 %;
вклинювання їжі в стравохід
Підліткипечія;
біль за грудиною;
дисфагія (порушення ковтання) — найчастіше з 12 років;
необхідність тривало розжовувати і запивати їжу;
кашель

Скарги дорослих, як правило, обумовлюються звуженням просвіту стравоходу, викликаними порушенням цілісності та рубцюванням його слизової оболонки (як результат тривалого прогресування еозинофільного езофагіту).

Активність захворювання залежить від вираженості дисфагії, на яку істотно впливає консистенція їжі. Саме дисфагія змушує хворих еозинофільним езофагітом відмовлятися від деяких харчових продуктів, надавати перевагу напіврідкій або кашкоподібній їжі, довго пережовувати їжу та запивати її великою кількістю рідини.

Дві останні звички у дітей повинні насторожити батьків — часто їх сприймають як каприз або прояви поганого апетиту. Але краще перестрахуватися: звернення до лікаря може виявити симптоми еозинофільного езофагіту. А лікування хвороби починаючи з ранніх стадій дозволить уникнути її ускладнень.

Еозинофільний езофагіт може супроводжуватися такими симптомами:

Діагностика і лікування

Крім хворобливих симптомів під час їди та погіршення якості життя, прогресуючи, еозинофільний езофагіт підвищує ризик звуження стравоходу. Тому своєчасний діагноз і правильне лікування дійсно життєво важливі.

Для постановки діагнозу й відстеження стану пацієнта використовують:

  • спеціальні опитувальники, що дозволяють оцінити тяжкість і активність симптомів, ступінь дисфагії;
  • інструментальну діагностику (ЕГДС);
  • гістологічне дослідження ділянок слизової стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки.

Контроль проводиться через тиждень від початку лікування, потім через 3 місяці, згодом — через рік.

Лікування еозинофільного езофагіту направлене на:

  • локалізацію та припинення дисфагії;
  • припинення еозинофільного запалення;
  • запобігання розвитку стриктури стравоходу.

Для цього використовуються тривала медикаментозна терапія (кортикостероїди та інгібітори протонної помпи) і дієта. Щоб обґрунтовано виключити з раціону окремі продукти, пацієнту необхідно пройти комплексну індивідуальну алергодіагностику до білкових компонентів їжі.  

ЗАЛИШТЕ КОМЕНТАР