Добровільна сенсибілізація: не садіть алергени під вікнами

0 1 267

Рослини незамінні в умовах глобального потепління. Вони роблять життя у місті комфортнішим, прохолоднішим. І коли приходить весна, а з нею – і час висадки дерев, ми їх таки висаджуємо. Попри зовнішні обставини, недуги та погоду. Втім, чи завжди ми замислюємось над тим, що поселяємо поруч з собою алергенні рослини?

Звісно, що всі хочуть жити у зелених зонах. Та чи, бува, не викличе пилок дерев і кущів, які зеленіють у наших приватних садибах, дворах багатоповерхівок та парках, алергенну чутливість? І чи не будемо ми відповідальні за сплеск сенсибілізації до пилку у наших дітей та навіть онуків, якщо висаджуємо алергенні рослини прямо під вікнами?

Що не потрібно садити, якщо у вас алергія

Так, у Вінниці навесні 2019 року мешканці багатоповерхівок висадили на своїй території двісті берез. І для людей з алергією це дуже сумна новина. 

Адже березовий пилок містить білок Bet v 1. Він – головний алерген Північної Європи. Той, до якого люди стають потроху чутливими з самого дитинства. 

За даними молекулярної діагностики алергії, до пилку берези в Україні чутливі 35 % людей із симптомами полінозу.

Березовий білок Bet v 1 належить до групи PR-10 і, окрім алергії на пилок, обумовлює й виникнення синдрому оральної алергії.

Білки групи PR-10 містяться й у пилку інших родичів берези з порядку букоцвітих:

Разом ці алергенні рослини викидають пилок, до якого чутливі понад 90 % людей з полінозом в Україні. 

Який зв’язок між пилком та їжею

Сенсибілізація до Bet v 1 обумовлює й чутливість людини до плодів рослин родини розових: яблук, груш, персиків, абрикосів, сливи, полуниці, малини, мигдалю.

А також – до моркви, селери, арахісу та картоплі, які теж мають у собі алергени, схожі за будовою на Bet v 1.

Така чутливість людини до подібних алергенних білків, які містяться у різних продуктах та у пилку рослин, отримала загальну назву перехресної реактивності. А явище, коли хворий має сенсибілізацію до пилку та плодів однієї або різних рослин, має й власну окрему назву — синдром «пилок–плоди». 

Отже, якщо ви вирішите озеленити прилеглу до будинку територію рослинами з переліку вище, то можете наразити на небезпеку виникнення алергічних симптомів насамперед своїх дітей.

Адже поки дерева підростуть і почнуть виділяти алергенний пилок, пройде час. І сенсибілізацію до пилку ризикують отримати ваші діти та навіть онуки. Бо висаджені дерева живуть, як правило, десятиліттями, кожного року виділяючи алергени у повітря. 

І ще трохи про алергенні рослини

Втім, зазначені вище дерева — хоч і найважливіший, проте не вичерпний перелік зелених джерел алергенів.

Важливим з цієї точки зору є ясен. Пилок цього родича оливи виявляється чинником симптомів алергії у 20 % хворих на поліноз українців. Ці люди можуть реагувати й на пилок оливи, перебуваючи у Європі на роботі чи відпочинку. 

Родичками оливи та ясена є й бузок, бирючина та форзиція, які також люблять використовувати для озеленення.

Кущ форзиції у дворі багатоповерхівки

Але через те, що їхній пилок клейкий, він завдає  людям з алергією меншої шкоди.

Втім, якщо маєте ознаки полінозу, не потрібно нюхати ні квіти бузку, ні бирючини, ні форзиції. 

Небезпеку для людей, чутливих до пилку, становлять й представники родини кипарисових: кипарис, туя, ялівець та тис. До їхніх пилкових зерен чутливі близько 40 % хворих на поліноз українців. І ця цифра значно зросла за останні років 5. У Києві, наприклад, кипарисові за чутливості до них пацієнтів, вже наздоганяють березу. Все тому, що представники цієї родини, особливо ялівець та туя, є популярними для озеленення як дворів багатоповерхівок, так і територій приватних будинків. А в Європі, Америці та Японії пилок представників цього сімейства за алергенною значущістю вже давно не поступається амброзії та злакам. У цій місцевості він входить до ТОП-3 повітряних алергенів.

Через зростання кількості рослин родии кипарисових буде збільшуватись кількість їхнього пилку в повітрі. А відтак частота контактів людей з цими алергенами зростатиме. Це, своєю чергою, може й надалі збільшувати й кількість осіб, чутливих до пилку кипарисових.

Ще один новий алерген нашої місцевості, який тільки набирає популярності в озелененні, — айлант. Пилок цього райського дерева алергенний також. 

Крім того, посадивши, цю рослину дуже важко вивести. Вона розмножується підземними відростками. Вам здається, що викорчували зеленого інтервента, але наступного року він відростає знову із залишків кореневищ.

Небезпечні дерева, але не через алергію

А от тополя, попри свою негативну славу, безпечна з точки зору алергії. Ця рослина виділяє пилок, який є летючими сперматозоїдами, однією з перших — у березні. І він викликає чутливість лише у 0,2 % людей з полінозом в Україні. 

А от пух тополі, що розповсюджується з кінця квітня, — то вже її насіння, ембріони. Це інша, наступна стадія розвитку рослини. 

Шкода, яку може завдати пух, — лоскотання, тобто механічне подразнення носа. І ваше чхання у відповідь на потрапляння пуху до носа — то захисна реакція організму, а не алергія.

Втім, тополя таки небезпечна. Через приблизно 40 років, коли вона стає високим деревом, стовбур цієї рослини вигниває зсередини. А коренева система тополі — поверхнева, й не може надійно підтримувати велику надземну масу. 

Тому ці дерева, як і їх найближчі родички верби, падають. Інколи − просто від внутрішніх процесів. Інколи їм впасти допомагає вітер. 

Отже, й верба, хоча її пилок також безпечний, може не завжди підходити для висадки. Особливо вздовж доріг.

І що ж тоді садити біля дому?

Найкращим деревом, яке не шкодить і дає хорошу тінь, вважається кінський каштан. Саме його для озеленення міст рекомендують використовувати європейські аеробіологи. 

Однак це дерево потребує догляду. Адже у наших широтах йому шкодить каштанова міль. Вона примушує дерево швидко скидати листя і руйнує його зсередини.

Підійдуть також клени, в’язи та липи. Потенційна алергенність пилку цих дерев оцінюється у 1 за п’ятибальною шкалою. Втім, доказів дійсно клінічно важливої чутливості українців до пилку всіх трьох дерев немає: ні за даними молекулярної діагностики, ні прик-тестів.

Серед цих трьох рослин хорошим рішенням для озеленення може бути липа. Дерево дає густу крону, а пилок клейкий і його виділяється мало. 

Відтак, від пилкових зерен липи симптоми виникають вкрай рідко. І якщо ви не будете нюхати липовий цвіт і питимете чай з квітів липи лише за умови застуди, розвинути чутливість до алергенів цього дерева буде майже нереально.

Неалергенний і пилок звичайної лісової сосни. Насамперед — через дуже великий розмір пилкових зерен. 

Крім того, сосна — ефективний очищувач повітря. Ця рослина виділяє багато фітонцидів, які мають здатність вбивати бактерії та віруси. Тому, якщо вам потрібні затінок та прохолода, сосна не завжди найкращий вибір.

А от більшість фруктових дерев та кущів, на яких до осені визрівають яскраві плоди, — безпечні. Їхній пилок не шкодить. 

Обережними  потрібно бути лише з черемхою та вовчою ягодою. У черемхи отруйні всі частини, крім ягід, що за будовою є кістянками, як у сливи. А у вовчої ягоди отруйні й вони.

Отже:

Збираючись додати прохолоди та затишку навколишньому середовищу, не обирайте алергенні рослини. Зупиніть вибір на деревах, що не будуть шкодити ні вам, ні дітям, ні сусідам.

Найкраще для озеленення підійдуть каштани, липи, клени та всі фруктові дерева й кущі, включаючи кизил та горобину.

Втім, з черемхою та вовчими ягодами потрібно бути обережними. Їхні листя, кора та плоди є отруйними для людини.

А якщо підозрюєте у себе алергічну реакцію на пилок якогось із дерев, зверніться до лікаря. Не встановлюйте собі діагнози самостійно, адже зазвичай вони виявляються хибними.

 

Коментарі
Loading...