Стаття рецензована медичним экспертом:
Науково-технічний прогрес останніх десятиліть сприяв виявленню нових видів алергенів та допоміг зрозуміти механізм їхнього впливу на людський організм. Зокрема, відкриті наприкінці XX століття білки, регульовані гібереліном, ідентифіковані як такі, що викликають важку алергію до низки фруктів, овочів та плодів. І в першу чергу — до персика, японського абрикоса, граната та апельсина.
Сучасна алергологія поділяє гіперчутливість до фруктів на два типи. Перший з них зумовлений перехресною реактивністю до пилку. Так, сенсибілізація, яка виникає внаслідок такого зв`язку, має загальну назву синдрому «пилок — плоди».
Провокують її переважно білки класу PR-10. Найвідоміший і головний з них – Bet v 1 – основний алерген пилку берези.
Інші білки, що зумовлюють перехресні реакції між пилком та рослинною їжею, — це профіліни. Вони фактично входять до складу кожної рослини й мають високу перехресну реактивність між собою. Але особливо багато їх у бананах, дині, кавуні та у латексі.
Головним симптомом пилково-харчової алергії є зазвичай незначні почервоніння, свербіж, відчуття поколювання та набряк в області ротоглотки – так званий синдром оральної алергії.
При реакції на профіліни ці симптоми можуть бути важчими. Вони, зокрема, проявляються нудотою, блювотою, запамороченням.
Своєю чергою, справжня харчова алергія, не пов`язана з алергією на пилок, характеризується більш серйозними симптомами, включаючи смертельно небезпечну анафілаксію. Їх причиною є сенсибілізація до неспецифічних білків переносу ліпідів (LTP), які відрізняються стійкістю до нагрівання та дії травних ферментів.
Що таке білки, регульовані гібереліном, і де їх знайти
Але LTP — це не єдиний вид білків, що змушують імунну систему, яка спокійно сприймає пилкові алергени, надмірно реагувати на алергени плодів. Як з`ясувалось, відповідальність за таку сенсибілізацію несуть і білки, регульовані гібереліном (GRP). І перший представник цього класу — картопляний білок snaking-1 — виділений у 1999 році.
На сьогодні відомо, що GRP беруть участь у захисті рослин від патогенів, а також у процесах розвитку, включаючи проростання, поділ клітин, період спокою, цвітіння та розвиток плодів. З огляду на це синтетичний гіберелін використовують як сільськогосподарський засіб для підвищення та покращення врожайності рослин.
Водночас деякі природні GRP ідентифіковані як алергени. У першу чергу йдеться про персиковий білок Pru p 7, а також білки японського абрикоса Pru m 7, апельсина Cit s 7, граната Pun g 7 та білок пилку кипариса Cup s 7.
Симптоми алергії на GRP
При цьому ознаки реакції на ці алергени часто включають системні реакції, наприклад анафілаксію. А також множинні алергії на фрукти, можливо, пов’язані з перехресною реактивністю між GRP різних видів рослин.
Крім того, алергія на GRP викликає особливі клінічні симптоми, такі як ущільнення гортані та набряк обличчя й, особливо, — набряк повік, характерний для реакції гіперчутливості на персиковий Pru p 7.
Як і білки переносу ліпідів, білки, регульовані гібереліном, стійкі до дії високих температур та ферментів, що беруть участь у травленні. Відтак вони вважаються справжніми харчовими алергенами, які викликають важкі алергічні реакції.
Білки, регульовані гібереліном: перехресні реакції та фізичне навантаження
При цьому сенсибілізація до фруктового GRP може бути наслідком перехресної гіперчутливості до пилку кипарису. У такому випадку останньому відводиться роль сенсибілізуючого алергену. Також доведена клінічна перехресна реактивність між принаймні чотирма GRP, отриманими з фруктів: Pru p 7, Pru m 7, Cit s 7 та Pun g 7.
Як зазначають науковці, алергія на білки, регульовані гібереліном, переважно зустрічається у підлітків та дорослих. Вона може мати важкі прояви, зокрема, викликати анафілактичну реакцію. Особливо це стосується персикового Pru p 7 та Pru m 7, виділеного з японського абрикоса.
Ще однією особливістю алергії на GRP є те, що пацієнти, які страждають на неї, мають множинну сенсибілізацію до фруктів, зокрема, плодів рослини родини розових (трояндових). До неї, окрім вже згаданого персика та абрикоса, належать понад 2 800 видів рослин, включаючи яблуню, мигдаль та грушу.
Але схожістю лише з білками споріднених видів справа не обмежується. Так, Pru p 7 та Pru m 7 є гомологічними, тобто подібними, на 100%. Подібність між персиковим та вишневим GRP становить 97 %, з білками представників інших родин, картопляним та виноградним — 82, соєвим — 81 %.
Водночас алергія на GRP рідше виникає залежно від кофактора, як це трапляється при сенсибілізації до LTP. Симптоми останньої можуть виникнути, наприклад, внаслідок фізичного навантаження через декілька годин після вживання продукту, який є причиною алергії.
Алергія до GRP: діагностика та перспективи лікування
Але науковці наголошують: наявних даних щодо алергії на білки, регульовані гібереліном, поки що недостатньо, аби робити ґрунтовні висновки. Адже у дослідженнях на цю тему брала участь обмежена кількість осіб лише з декількох регіонів: Італії, Франції та Японії.
Крім того, потрібно дослідити, наскільки поширені GRP як алергени в рослинах та які GRP є перехресними. Зокрема, важливо буде з’ясувати, чи є GRP, отриманий з пилку, первинним сенсибілізатором, який викликає клінічну перехресну реактивність до GRP, отриманих з фруктів. Краще розуміння цих механізмів може вплинути на лікування та профілактику алергії на GRP.
Окрім клінічних спостережень слід звернути увагу на підвищення концентрації GRP у рослинах. Адже сьогодні обробка гібереліном широко поширена в сільськогосподарській практиці для стимулювання росту та розвитку рослин. Відтак підвищений вміст цього білка в їхніх плодах може спричинити зростання кількості випадків сенсибілізації до білків, регульованих гібереліном, та важкості алергічних реакцій на них.
А от підтвердити наявність гіперчутливості до рослинних білків різних типів і, зокрема, гіберелін-регульованих, реально вже сьогодні. Зробити це ви зможете за допомогою молекулярного тесту ALEX2 — найсучаснішого та найточнішого методу діагностики алергічних захворювань.
