Стаття рецензована медичним экспертом:
Популярність гірчиці пояснити просто. Адже окрім яскравих смакових якостей її насіння багате на корисні для здоров’я мінерали. Зокрема, залізо, цинк, магній, фосфор та кальцій. Також насіння містить омега-3 жирні кислоти та має антиоксидантні властивості. Утім, будь-яка медаль має дві сторони: існує алергія на гірчицю, й вона дуже поширена.
Протягом багатьох століть гірчицю використовували не лише як приправу, а й у якості ліків. Зокрема як засіб полегшення м’язового та суглобового болю.
Дані щодо поширеності алергії на гірчицю переважно надають французькі автори. Це й не дивно, адже Франція є найбільшим виробником та споживачем цього продукту. Тож і випадки алергії на нього зустрічаються досить часто. Так, на сході Франції гірчиця є винуватицею 0,8-1 % випадків харчової алергії, у центрі – 3, на півдні – 8,9 %.
Іспанські фахівці повідомляють, що саме гірчиця є причиною 1,5 % випадків харчової алергії.
Гірчиця є причинним алергеном лише на заході Європи. Але споживають приправу у всьому світі. У тому числі вона є й інгредієнтом східної кухні.
Тож не дивно, що наразі гірчиця входить до переліку 14 найбільш поширених харчових алергенів. Саме до 14 найменувань розширився відомий колись топ 8 алергенних харчів.
Симптоми алергії на гірчицю
Найпоширенішими симптомами гірчичної алергії є:
- свербіж;
- контактний та атопічний дерматит;
- кропив’янка;
- проблеми з диханням;
- хрипи;
- риніт;
- закладеність носа;
- астматичні напади;
- відчуття запаморочення;
- втрата свідомості;
- нудота;
- блювота;
- діарея та біль у животі;
- ангіоневротичний набряк горла, обличчя, язика та губ.
Найважчими проявами, які може мати алергія на гірчицю, є анафілактичний шок та спричинена фізичними вправами анафілаксія. Обидва ці стани потребують негайної медичної допомоги, оскільки несуть пряму загрозу життю.
Вчені зазначають, що дози гірчичних алергенів, на які здатна зреагувати людина, можуть бути дуже низькими.
Так, вважається, що за один раз в середньому людина вживає до 1340 мг приправи з гірчиці. Але у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, у якому взяли участь 28 дітей та двоє дорослих, пацієнти реагували вже на 40 мг та 440 мг приправи. Науковці пояснюють це тим, що гірчична паста містить близько 33 % насіння. І чистого білка в ній не менше 6%.
Вживають у їжу кілька видів гірчиці:
- чорну (Brassica nigra);
- коричневу (сизу або східну) (Brassica juncea);
- білу, або її ще називають жовтою (Brassica alba або Sinapis alba).
При цьому гірчичний порошок містить суміш жовтої та східної гірчиці.
Основним алергеном у східній гірчиці є Bra j 1, у жовтій — Sin a 1.
Останній належить до групи альбумінів, які є частими компонентами насіння. Він стійкий до нагрівання та дії ферментів під час травлення.
Внаслідок стійкості білку Sin a 1 сенсибілізація дитини до нього може відбутися навіть через грудне вигодовування, а також внутрішньоутробно. Крім того, чутливість до цієї молекули здатна призводити до виникнення анафілаксії.
Перехресні реакції до капустяних
Гірчиця належить до родини капустяних, або хрестоцвітих (Brassicaceae). Відтак багато людей з алергією на цей овоч також реагують на ріпак та інші хрестоцвіті.
Це, зокрема різні види капусти: броколі, біла, брюссельська, цвітна, а також хрін, ріпа та редька. Насіння цих рослин містить білки, подібні до білків насіння гірчиці.
Харчові джерела гірчиці
Відразу визначити, де ще можуть ховатися алергенні гірчичні білки, можна не завжди. Приправа дуже поширена й входить до складу багатьох продуктів.
Серед них:
- чіпси та кренделі;
- соус для барбекю;
- кетчуп;
- майонез;
- рибний соус і рибна паста;
- заправка для салатів;
- салати;
- соління;
- оброблене м’ясо;
- ковбаса;
- супи та соуси;
- приправи та ароматизатори.
Діагностика та лікування алергії на гірчицю
Визначити, чи маєте ви гіперчутливість до гірчиці, може лише лікар-алерголог. Для цього він проведе шкірний прик-тест або призначить молекулярний аналіз крові на визначення антитіл.
Зокрема, молекулярний тест АЛЕКС дозволяє визначити чутливість безпосередньо до молекули альбуміну білої гірчиці. Того, сенсибілізація до якого є особливо небезпечною.
Ще один спосіб діагностики — так звана харчова провокація, коли під наглядом лікаря пацієнт з`їдає певну кількість продукту, що викликає алергічну або подібну до неї реакцію. Але такий тест може проводитись лише у медичному закладі, де є можливість надати невідкладну медичну допомогу.
Якщо діагноз «алергія на гірчицю» підтвердиться, цю приправу та продукти, що потенційно можуть її містити, доведеться виключити з раціону.
Лікар, якщо виявить у вас ймовірність виникнення анафілаксії через споживання гірчиці, може прописати використання дозатора епінефрину. Це рятувальні ліки, які допомагають зняти прояви небезпечного для життя анафілактичного стану.
