Алергія на дифенбахію: популярна кімнатна рослина може викликати астму та дерматит

0 172

Природне бажання прикрасити оселю чи офіс рослинами може обернутися проблемами зі здоров`ям. Адже зелені улюбленці виділяють не лише кисень, а й алергенний пилок або сік, здатний викликати отруєння. І алергія на дифенбахію – яскравий тому приклад.

Ця декоративна рослина дісталася наших широт із тропіків Південної Америки. Вона належить до родини кліщинцевих, або ароїдних (Araceae). Загалом до неї входять 66 видів, серед яких: кімнатні монстера, філодендрон та антуріум, акваріумний анубіас карликовий, а також їстівні таро та конняку

Чому дифенбахія небезпечна?

Дифенбахія має виражені токсичні властивості. Навіть дотик до цієї рослини здатен спричинити розвиток дерматиту. 

Це пов`язане з тим, що дифенбахія та її родич філодендрон містять оксалат кальцію. Ця речовина є сіллю кальцію та однієї з найсильніших органічних кислот — щавлевої.

Окрім дифенбахії оксалат кальцію присутній ще у шпинаті, бегонії та, звісно, щавлі. Особливістю цієї речовини є здатність утворювати крихітні голчасті структури – рафіди – які містяться в усіх частинах дифенбахії.

Роль рафідів поки що достеменно не відома. Але науковці припускають, що вони є захисним елементом та відлякують травоїдних тварин. Адже ці структури можуть спричиняти набряк, механічні пошкодження та болючі мікротравми, що виникають внаслідок потрапляння соку рослини на шкіру, очі або у ротову порожнину. 

Відтак при сильному впливі на ротову порожнину соку рослини, що містить оксалат кальцію, біль та набряк можуть призвести до надмірного виділення слини, втрати здатності розмовляти, утрудненого та болісного ковтання. 

Які симптоми викликає алергія на дифенбахію

Так, у пацієнта, який торкнувся ротом пагона рослини, виникли набряки, запалення та поверхневі виразки верхньої та нижньої губи й кінчика язика. Загоєння ран почалося через 3 дні. 

Своєю чергою, контакт соку дифенбахії зі шкірою може стати причиною появи симптомів дерматиту або кропив`янки: висипки, набряку, почервоніння та запалення.

Що стосується очей, то наслідком потрапляння на них оксалату кальцію може бути подразнення рогівки. Причому, хоча й рідко, наслідки пошкодження можуть стати постійними. Тобто вони не загоюються.

Ці симптоми характерні для алергічної реакції IV типу. Її особливістю є відсутність антитіл, які зазвичай виробляються при сенсибілізації. Натомість відбувається взаємодія алергенної речовини – антигену — з сенсибілізованими Т-лімфоцитами (інша назва — кілери). Це призводить до вироблення кілерами біологічно активних речовин — лімфокінів.

Алергічна реакція IV типу характерна для контактного дерматиту у людей, сенсибілізованих, зокрема, до отрути рослин. Окрім дифенбахії це можуть бути, наприклад, представники родини сумахових: 

Але самими лише механічними травмами та подразненням роль рафідів не обмежується. Ці структури також виділяють ферменти, які посилюють вираженість симптомів, викликаючи не лише набряк, а й дихальний дистрес.

Справжня алергія та дифенбахія

Окрім цього дифенбахія, як і деякі інші декоративні рослини, наприклад фікус Бенджаміна, може стати причиною алергічної реакції першого, або негайного типу.

Вона проявляється упродовж декількох хвилин після контакту з речовиною, що її спричинила. Також можливе настання відтермінованої фази, яка починається упродовж 24-72 годин після негайної реакції.

Характерною ознакою алергічної реакції І типу є вивільнення гістаміну та інших медіаторів імуноглобуліну Е (IgE) з опасистих клітин та базофілів. Наслідком цього процесу є небезпечна для життя анафілаксія, а також астмаангіоневротичний набряк та алергічний риноконʼюнктивіт

Так, після появи дифенбахії у класній кімнаті у 10-річної учениці розвинувся алергічний риніт. Його симптоми проявлялися тільки тоді, коли дитина знаходилася в одному приміщенні з рослиною. 

Як свідчить родинний анамнез, сенсибілізованими до дифенбахії були й бабуся та мама дівчинки. Бабуся на присутність рослини реагувала симптомами астми, мама — нежитем та чханням.

Сенсибілізація до дифенбахії та низки інших декоративних рослин стала предметом дослідження. Його учасниками були 150 пацієнтів з астмою та/або алергічним ринітом та 20 здорових людей. 

Як показали результати прик-тестів, найбільш сенсибілізувальними виявилися:

  •  юка (Yucca elephantipes) – 52,5 %, 
  • дифенбахія (Dieffenbachia picta) — 50,8 %;
  • пуансетія (Euphorbia pulcherrima) — 47,5 %.

Профілактика алергії на дифенбахію

Отже, якщо в приміщенні, де на підвіконні стоїть дифенбахія, ви починаєте відчувати симптоми алергічного риніту або астми, варто проконсультуватися з лікарем-алергологом

Аби з`ясувати, чи дійсно ви сенсибілізовані до рослини, він запропонує пройти шкірний прик-тест або, найкраще, молекулярний тест. Зокрема, молекулярний тест ALEX2

Цей метод діагностики допоможе не тільки скасувати або підтвердити алергічний статус, а й встановити, на яку саме молекулу або мікс молекул надмірно відреагувала ваша імунна система

Коментарі
Loading...