Стаття рецензована медичним экспертом:
Алергія на анестезію — досить рідкісне явище. Медики підрахували, що лише 1 людина з 10 000 має подібну реакцію.
Вона може бути пов’язаною з будь-якими ліками, а не лише з тими, котрі потрібні при наркозі.
Неприємні симптоми, окрім справжньої IgE-опосередкованої алергії негайного І типу, можуть викликатися реакціями гіперчутливості інших типів. А також побічною дією медикаментів.
Приблизна частота негайних реакцій гіперчутливості до анестетиків становить 1 на 1 250 пацієнтів, або 0,08 %.
Історія виникнення анестезії датується 1884 р. Саме тоді як знеболювальне почали використовувати кокаїн. Його вводили місцевим, інфільтративним, епідуральним або спинальним шляхом.
Сьогодні як анестетики застосовують велику кількість речовин. Вони небезпечні насамперед тим, що можуть викликати негайну реакцію гіперчутливості, тобто анафілаксію.
Попереджальних терапевтичних стратегій не існує, тому лікарі мають розпізнавати й лікувати алергію на анестезію до її виникнення.
Тим паче, що раптові реакції гіперчутливості є найпоширенішими причинами захворюваності та летальних випадків в практиці анестезіологів.
Види анестезії
Анестезію поділяють на місцеву та загальну. До місцевої належать:
- введення знеболювальних ліків під шкіру;
- знеболення ділянки навколо спинного мозку;
- медикаментозний сон та запаморочення без втрати свідомості.
Більшість алергічних реакцій розвиваються при застосуванні загальної анестезії: коли людині дають ліки, що повністю відключають свідомість.
Чому виникає алергія на анестезію
Як вже зазначалося, реакції організму на анестетики можуть бути двох типів: опосередковані імунітетом (алергічні) або неімунні (псевдоалергічні).
Алергічна реакція — це неадекватна відповідь імунної системи на звичні зовнішні чинники: пилок, спори грибів, харчі тощо.
Легкою формою такого захворювання вважається ринокон’юнктивіт, середньою — шкірні висипання, важкою — такі системні реакції, як анафілаксія.
Вона проявляється, зокрема:
- набряком різних ділянок тіла,
- утрудненим диханням,
- запамороченням,
- втратою свідомості.
Псевдоалергією називають сукупність схожих на алергію симптомів, при виникненні яких не задіяні антитіла. Найчастіше псевдоалергічні реакції виникають на продукти та ліки. В першу чергу — анальгетики та антибіотики.
Які ліки викликають негайну алергічну реакцію під час наркозу?
Спровокувати анафілаксію може будь-який засіб, який використовується при оперативному лікуванні.
Найчастіше це міорелаксанти — ліки, що знижують тонус скелетних м’язів. Ці препарати є причиною від 50 до 70 % випадків алергічних реакцій.
З 2010 р. значно почастішали повідомлення про реакції, викликані антибіотиками. Це вказує на збільшення кількості випадків алергії на антибіотики та на той факт, що їх частіше стали застосовувати в передопераційній профілактиці.
Збільшилась також кількість алергічних реакцій, спричинених барвниками та хлоргексидином.
А от випадки алергії на місцеві анестетики фіксуються дуже рідко.
Симптоми алергії на анестезію та побічних реакцій
Симптоми справжньої алергічної реакції на анестезію такі самі, як і при звичайній алергії.
Перелік легких та помірних реакцій охоплює:
- висипання;
- кропив’янку;
- свербіж;
- набряк, особливо навколо очей, губ або всього обличчя (ангіоневротичний набряк);
- помірне зниження артеріального тиску;
- незначну задуху;
- кашель.
Іноді виникає небезпечна для життя анафілаксія, котра проявляється кількома симптомами:
- сильна задуха через перекриття дихальних шляхів;
- критично низький тиск;
- значно пришвидшене або уповільнене серцебиття;
- запаморочення;
- шок;
- порушення дихання;
- зупинка серця.
Після загальної анестезії пацієнт зазвичай відчуває нетривалі побічні реакції неалергічного характеру. Після пробудження — млявість та запаморочення.
А також:
- Сухість у роті. Минає після вживання рідини.
- Біль у горлі. Її викликає трубка, яку на час операції вставляють у горло, щоб полегшити дихання. Такий дискомфорт швидко минає.
- Озноб і тремтіння. Під час оперативного втручання знижується температура тіла. Й після наркозу більшість пацієнтів відчувають холод протягом певного часу — від кількох хвилин до годин.
Такі прояви, як нудота та блювання, можуть тривати 1-2 доби.
Алергія на анестезію: фактори ризику
Згідно з даними досліджень, до факторів ризику алергічної гіперчутливості, пов’язаної з анестезією, належать стать і вік пацієнта, наявність в його анамнезі інших видів алергій та зовнішні чинники.
Стать і вік
Більша частота алергічних і неалергічних реакцій на наркоз спостерігається у дівчат, починаючи з підліткового віку. На дітей ця закономірність не поширюється.
Дослідженнями доведено, що негайні алергічні реакції виникають переважно у жінок.
Пояснюється це взаємодією жіночих статевих гормонів та низькомолекулярних сполук.
Атопічні реакції
Атопія давно визнана як фактор ризику розвитку сенсибілізації до міорелаксантів. Але специфічні імунологічні тести виявили, що атопія не збільшує ризик виникнення чутливості до міорелаксантів, які застосовуються при наркозі.
Але у пацієнтів з атопією білі клітини крові (базофіли) продукують гістаміни набагато інтенсивніше, ніж в інших людей. Отже, атопія все ж таки може бути фактором ризику вивільнення гістаміну при введенні певних лікарських засобів.
На додаток пацієнти зі спричиненими пилком злаків або бур’янів астму чи алергічний риніт можуть мати перехресну алергію до латексу: з нього роблять гумові рукавички, що їх лікарі використовують під час операцій.
Наркотична та харчова алергії
На думку лікарів, гіперчутливість до ліків, не пов’язаних з наркозом, не може спричинити анафілаксію під час операцій. А от будь-яка загрозлива для життя реакція під час анестезії, яку робили раніше, може виявитись алергічною. Відтак при повторному введенні причинного препарату вона може повторитись.
Харчову алергію не вважають фактором ризику алергії на анестезію. Але винятком можуть бути пацієнти з гіперчутливістю до тропічних плодів — бананів, авокадо чи ківі, зумовленою перехресними реакціями з білками латексу.
Фактори навколишнього середовища
Понад 50 % пацієнтів, у яких зареєстрували анафілактичну реакцію на нейром’язові блокувальні агенти, раніше ніколи не отримували ці ліки. Це означає, що у формуванні такої алергічної реакції беруть участь IgE-антитіла, синтезовані організмом внаслідок контакту з іншими сполуками. Наприклад, з епітопами, такими як аміногрупа NH4 та її похідні.
Цей та інші хімічні радикали, здатні провокувати утворення антитіл, зустрічаються в багатьох ліках. А ще у продуктах, косметичних засобах, антисептиках та промислових виробах.
Як діагностують анафілаксію, що виникла під час оперативного втручання
Кожна без винятку підозра на реакцію гіперчутливості, пов’язану з анестезією, має вичерпно досліджуватись методами комбінованого перед- та післяопераційного тестування.
Їх завдання:
- Визначити характер реакції: алергічна чи ні.
- Знайти алерген, який її викликав. Його радять виявляти шляхом кількох імунологічних тестів.
- Підтвердити чи виключити можливість перехресної реакції, якщо анафілаксія спричинена введенням міорелаксантів.
Обов’язковим результатом тестування мають стати також рекомендації щодо застосування наркозу у майбутньому.
Термінові методи
Якщо алергічна реакція розвинулась під час операції, діагностика її причини має бути невідкладною.
Застосовуються термінові:
- аналіз плазми для виявлення гістаміну;
- дослідження сироватки крові на тріптазу;
- аналізи на імуноглобуліни E.
Ймовірно, що вираженість симптомів алергічної реакції зростає, коли підвищені рівні її маркерів — триптази та гістаміну.
Вторинні дослідження
Щоб поставити точний діагноз, включаючи причинний алерген, через 4 — 6 тижні після реакції проводять вторинні аналізи: шкірні прик-тести та підшкірні тести з розведеними комерційно доступними препаратами.
Проби треба робити з усіма ліками, що використовувалися під час наркозу, а ще з латексом та іншими речовинами, з якими під час операції контактував пацієнт.
Алергія на анестезію: що лікарі мають розповісти пацієнтові
Вкрай важливо, щоб алерголог та анестезіолог працювали разом.
Після того, як разом ці лікарі дійдуть остаточного висновку про причину виникнення алергії на анестезію у пацієнта, вони повинні розповісти йому про всі речовини, на які він може мати реакції гіперчутливості. Крім того, лікар може видати такому пацієнтові спеціальний медичний браслет.
Хворий має отримати документ з детальною інформацією стосовно:
- виявлених реакцій;
- переліку причинних препаратів;
- використання препаратів для анестезії в майбутньому.
Цей документ він має передати сімейному лікарю. І завжди показувати анестезіологу, якщо знеболення чи наркоз будуть потрібні знову.
Отже:
Алергічні реакції на лікарські засоби, пов’язані із застосуванням анестезії, — визнана причина захворюваності та смертності під час оперативних втручань.
Найнебезпечнішими вважаються міорелаксанти та інші ліки, за допомогою яких здійснюють загальну анестезію.
Аби уникнути небажаних реакцій, перед оперативним втручанням слід проводити комбіноване тестування чутливості пацієнта.
