Стаття рецензована медичним экспертом:
Найпоширенішим винуватцем виникнення алергічних реакцій на селеру є її стебло. Водночас повідомлялось про анафілактичні реакції на корінь та олію селери. Зважаючи на те, що ця рослина у тому чи іншому вигляді є популярним серед українців харчовим продуктом, алергія на селеру може поширюватись.
Селера належить до переліку 14 основних харчових алергенів, інформація про вміст яких має бути зазначена на пакуванні продуктів.
Включення її до цього списку пов`язано з тим, що в таких країнах Європи, як Франція, Німеччина та Швейцарія, гіперчутливість до селери є серйозною проблемою.
Так, у Швейцарії близько 40 % пацієнтів з харчовою алергією сенсибілізуються до коренеплоду селери. При цьому повідомляється і про важкі анафілактичні реакції та фотодерматози.
У Франції 30 % виражених алергічних реакцій на продукти вважаються пов’язаними із селерою. Водночас у Великій Британії алергія на цю рослину вважається рідкісною.
Що стосується України, то, згідно із результатами тесту ALEX, чутливість до селери мають від 1 до 17 % людей з алергією. Причому вищою ця чутливість є у західних областях. Можливо, тому, що мода вживати селеру прийшла сюди з Європи скоріше.
Алергени селери
До цього часу в селері відкриті та описані 7 білків. Їх називають по черзі: від Api g 1 до Api g 7. Деякі з них дійсно характеризуються сильними алергенними властивостями.
Наприклад, Api g 2 та Api g 6. Вони належать, відповідно, до групи 1 та групи 2 білків-переносників ліпідів. Цей клас алергенних речовин характеризується стійкістю до перетравлення та нагрівання.
Чутливість до білків-переносників ліпідів якраз і обумовлює анафілактичні реакції. До цих білків, за даними досліджень, чутливі відповідно 25 та 40 % людей з алергією на селеру.
Ще один важкостравний білок — Api g 7. Він належить до групи захисних білків. Щоб виконувати функцію захисту рослини, ці білки також мають стійкість до високих температур та травних ферментів. До захисних білків чутливі трохи більше ніж половини людей з алергією на селеру.
Куди простіший у цьому сенсі Api g 1. Він визначає перехресну реактивність до пилку берези й належить до групи білків PR-10 родини Bet v 1. Гіперчутливість до цих сполук обумовлює появу симптомів синдрому оральної алергії. Як правило, такі білки легко розкладаються під впливом травних ферментів та термічної обробки.
Тобто людина, чутлива до цього білка і тільки, може їсти селеру, яку, наприклад, відварили або підсмажили. І є дані, що пацієнти, чутливі до селери, насамперед сенсибілізовані саме до цього білка.
Хоча симптоми синдрому оральної алергії може викликати й важкостравний Api g 2. А відтак точна діагностика алергії на селеру є критично важливою.
Чутливістю до пилку берези обумовлена й реакція хворих на білок Api g 5. А ось якщо людина реагує на білок Api g 4, це означає, що вона, скоріше за все, має широку чутливість до інших овочів та фруктів.
Адже Api g 4 належить до групи профілінів. Цей клас білків є чи не в усій рослинній їжі та пилку. Він має помірну алергенність разом із високою перехресною реактивністю.
Про чутливість до Api g 3 поки що відомо мало. Цей білок міститься у хлорофілі — зеленому пігменті селери.
Симптоми алергії до селери
При вживанні селери можуть виникнути як місцеві реакції, зокрема свербіж у роті, що є ознакою синдрому оральної алергії, так і системні. Останні впливають на шкіру, ніс, легені та шлунок.
Також, як вже зазначалося вище, можуть спостерігатися смертельно небезпечні анафілактичні реакції.
У порівнянні з алергічними реакціями на інші свіжі овочі перебіг алергії на селеру часто буває важчим. Так, у ході провокаційних харчових тестів із селерою у 50 % пацієнтів розвинулися місцеві реакції у роті, а у 50 % – системні. При цьому у деяких осіб системні симптоми спостерігалися навіть після контакту селери з ротом, без фактичного вживання її в їжу.
У чутливих людей контакт із селерою призводить до розвитку алергічного контактного дерматиту, кропив’янки, ангіоневротичного набряку та астми.
Селера провокує й фотодерматози
Також селера може викликати фототоксичні реакції. Вони призводять до появи пухирів на шкірі навіть після незначного впливу сонця.
Ця реакція спостерігається головним чином у тих, хто збирає селеру, консервує її та працює в продовольчих магазинах.
Якщо селера уражена рожевою гниллю, грибок збільшує фотосенсибілізаційні властивості рослини. Це призводить до того, що у деяких людей сонячний опік з`являється навіть після вживання супу з селери.
Якими реакціями проявляється алергія на селеру
Мінімальна доза, що викликає алергічну симптоматику при вживанні селери, поки не визначена. Однак у 48 % пацієнтів, які зазнали пероральних провокацій із селерою, алергічні симптоми розвинулися вже від 700 мг овочу.
Сильні алергічні реакції на селеру в основному спостерігаються після вживання її в сирому вигляді. Але можуть виникати й після страв, що містять технологічно оброблене або нагріте коріння селери.
Це особливо важливо, оскільки
Сушений порошок з коріння селери використовується як дешевий пряний інгредієнт у багатьох стравах та продуктах. Це, зокрема, пряні суміші, супи, бульйони та заправки для салатів.
Водночас алергія на селеру як спецію проявлялась у людей, чутливих до сирого овочу.
Адже у деяких пацієнтів виникала алергічна реакція навіть на селеру, яка пройшла тривалу термічну обробку (> 60 хв при температурі +100 °С). Це свідчить про високу термостійкість деяких алергенних білків рослини.
З іншого боку, деякі пацієнти, що мають алергію на сиру селеру, спокійно вживають її у вареному вигляді.
Відтак, у цьому випадку важливо проходити алергодіагностику за допомогою багатокомпонентного молекулярного тесту ALEX. Він дозволяє визначати гіперчутливість як до термостійких алергенів, так і до тих, що руйнуються при термічній обробці.
Тест дає змогу встановити сенсибілізацію як до термічно нестійкого Api g 1, так і до потенційно небезпечних Api g 2 та Api g 6. В залежності від того, яка чутливість притаманна саме вам, лікар порадить або зовсім не вживати селеру, або їсти її лише у термічно обробленому вигляді.
Перехресні реакції
Алергія на селеру часто пов’язана з полінозом до пилку берези чи/та полину. Тому було встановлено поняття синдрому «береза – полин – селера». Він є одним з прикладів синдрому «пилок-плоди».
Алергія на пилок берези та селеру частіше зустрічається у Центральній Європі.
Також з алергією на селеру асоціюється алергія на моркву та спеції.
У пацієнтів з алергією до селери може розвинутися алергія на прянощі. Зокрема, на отримані з представників сімейства селерових, або окружкових (Apiaceae). До нього входить і сама селера.
Інші представники родини, окрім моркви, — петрушка, кріп, коріандр, кмин і аніс. Також відома перехресна реакція між селерою та перцем.
Алергенність черешків та насіння селери, які використовуються для прянощів та виробництва аромату, поки що науково не оцінені.
Пацієнти з алергією на селеру мають бути обережні щодо будь-яких її різновидів – листкової, кореневої та черешкової. Всі вони належать до одного виду та є результатом селекції й вирощування впродовж сотень років.
Як діагностується алергія на селеру
Для діагностики алергії на селеру можуть бути проведені шкірні прик-тести з екстрактом овочу або аналіз крові на антитіла до нього.
Пацієнти з алергією на пилок берези або полину можуть мати позитивний результат шкірного тесту до селери. Але при цьому симптоми алергії після вживання селери у них можуть не виникати.
Лікування алергії на селеру
Щоб лікувати алергію на селеру, насамперед важливо уникати її вживання в будь-якій формі. Якщо ж таке уникнення неможливе, для полегшення симптомів треба приймати антигістамінні препарати, місцеві стероїди, краплі для очей або засоби від астми.
У випадках, коли після вживання селери виникає анафілаксія, необхідно негайно застосовувати дозатор адреналіну. Втім, і приймання ліків, і доцільність носіння із собою дозатору адреналіну вам може призначити лише лікар-алерголог.
Ще один метод лікування — десенсибілізація, яка досягається застосуванням АСІТ, тобто алерген-специфічної імунотерапії. Її курс прописує той же лікар-алерголог, залежно від типу алергії та тяжкості реакції.
