Стаття рецензована медичним экспертом:
Харчова алергія — це стан, коли певні білки у їжі викликають ненормальну та шкідливу імунну реакцію організму. Причому проявлятись ця реакція може як легкими симптомами, зокрема синдромом оральної алергії, висипами на шкірі чи кропив’янкою, так і важкими, такими як анафілаксія.
Ця форма алергічної реакції є найважчою і вона потенційно небезпечна для життя. Анафілаксія характеризується слабкістю, утрудненим диханням, швидким серцебиттям, сплутаністю та/чи втратою свідомості й може призводити аж до смерті.
Найбільш поширені чинники харчової алергії
Незважаючи на те, що потенційно алергенними є понад 170 харчових продуктів, близько 90 % важких реакцій спричиняють лише 8 з них. Це молоко, яйця, арахіс, лісові горіхи, пшениця, соя, риба та молюски.
Через велику розповсюдженість харчової алергії вона є серйозною проблемою для системи охорони громадського здоров’я, особливо у розвинених країнах. За даними, зокрема, Американського центру з контролю і профілактики захворювань (CDC), поширеність захворювання збільшилася приблизно на 50 % в період між 1997 і 2011 роками. На цей час харчова алергія вражає приблизно одного з 13 дітей.
Поширеність алергії на арахіс або лісові горіхи також зросла втричі між 1997 та 2008 роками, а з кінця 1990-х до середині 2000-х років госпіталізація дітей внаслідок алергії також збільшилась в 3 рази.
За оцінками CDC, більш ніж 40 % американських дітей з діагнозом харчової алергії перенесли важку форму реакції, включаючи анафілаксію. А кількість медичних процедур, що застосовувались внаслідок анафілаксії, з 2007 по 2016 рік зросла майже у 5 разів.
Поширеність алергії у Великобританії та багатьох інших розвинених країнах також прогресує. За підрахунками Агентства з харчових стандартів (FDA), у Великій Британії зараз від 5 до 8 % дітей та від 1 до 2 % дорослих страждають на харчову алергію.
Але дослідження свідчать, що найбільш поширена харчова алергія в Австралії. Одне дослідження показало, що 9 % однорічних дітей тут мають алергію на яйця і 3 % – алергію на арахіс.
Причини, що лежать в основі збільшення поширеності харчової алергії, остаточно не з’ясовані. Дослідники всього світу мають різні пояснення цього явища та наполегливо працюють для розв’язання проблеми.
Затримка введення харчових алергенів
Одна з теорій полягає в тому, що батьки намагаються виключати потенційно алергенні продукти з харчування своїх дітей. Тому діти аномально реагують на алергени, коли стикаються з ними в майбутньому. Цю теорію було покладено в основу дослідження, проведеного в Королівському коледжі Лондона.
Дослідження проводилось серед дітей, у яких вже була діагностована алергія до яєць і/або екзема, які дуже часто означають виникнення у майбутньому алергії на горіхи.
У 17 % дітей-учасників експерименту, які уникали арахісу, розвилась алергія на нього до 5-річного віку. У малюків, кому батьки вводили арахіс у раціон з року після народження, ця цифра досягла лише 3 %.
Теорія полягає в тому, що вживання алергенних продуктів у період відлучення від грудей ефективно «тренує» імунну систему кишечника, яка вчиться переносити бактерії та інші поки що чужорідні для неї речовини, такі як нові продукти.
Результати цього дослідження вже призвели до змін у принципах введення прикорму, зокрема щодо споживання арахісу в дитячому віці.
На розробку попередніх догм експерти раніше витратили роки, кажучи, що потенційно алергенних продуктів слід уникати.
Гігієнічна гіпотеза
Інша теорія, що називається «гігієнічною гіпотезою», стверджує, що відсутність впливу мікроорганізмів у ранньому дитинстві діє на мікробіом кишечника – набір мікробів, які населяють людське тіло чи його частину, з усіма їхніми особливостями та взаємними зв’язками.
Тому імунна система помилково визначає харчові білки як інфекційних агентів. Зокрема, паразитарним інфекціям зазвичай протистоять ті ж імунні механізми, які наше тіло застосовує й для боротьби з алергією.
Теорія припускає, що після народження організм людини контактує з широким спектром бактерій у повітрі, на землі та в їжі. Ці бактерії заселяють кишечник, утворюючи його мікробіоти.
Мікробіоти такі важливі та багаточисельні, що приблизно втричі перевищують за кількістю 27-37 трлн клітин, які функціонують в нашому тілі. При цьому кожен з нас переносить приблизно 3 трлн бактерій.
Гігієнічна гіпотеза передбачає, що надмірна гігієна або застосування антибіотиків в рамках сучасного життя обмежують вплив широкого спектра бактерій, які еволюціонували поряд з людиною.
Цей вплив впродовж тисячоліть допомагав людському організму добре відрегулювати імунну систему. А тепер вона, позбавлена широкого контакту з бактеріями, аномально реагує на нешкідливі алергени і ставиться до них як до загрози.
Гіпотеза про вітамін D
Третя теорія, також дотична до сучасного життя у місті, пов’язана з тим, що існує географічний елемент підвищеної поширеності харчової алергії. Дослідники почали помічати, що розповсюдженість алергії на їжу, схоже, збігається з доступністю сонячного світла.
Австралійські вчені провели дослідження, яке показало, що відсутність впливу сонячного світла, здатне призвести до дефіциту вітаміну D, може збільшити у дитини ризик розвитку алергії на яйця у 3 рази та ризик розвитку алергії на арахіс — у 11 разів.
Саме недостатність сонячного світла у певних географічних широтах та умовах проживання може призводити до виникнення дефіциту вітаміну D, що тягне за собою й ризик алергії у цілих сімей.
Думка полягає в тому, що вітамін D може допомогти регулювати імунну систему, щоб організм був менш сприйнятливим до алергії. Міське життя та час, проведений у приміщенні, зменшують вплив природного середовища та сонячного світла. Коли ж діти потрапляють на сонячні промені, батьки часто дотримуються рекомендацій щодо покриття шкіри дитини сонцезахисним кремом.
В умовах, коли населення збільшується і проживає все щільніше, вплив зелених насаджень та природних середовищ на нас зменшується. Тому імунна система втрачає численні можливості зустрітися з мікробами та отримати доступ до сонячного світла.
Науковці в цілому вважають, що зростання поширеності харчової алергії обумовлене безліччю факторів. Проте результати їх досліджень вказують на те, що важливу роль у цьому відіграє, мабуть-таки, посилення урбанізації.
У Сполучених Штатах поширеність дефіциту вітаміну D, як вважають, наразі майже вдвічі перевищує той рівень, який спостерігався трохи більше ніж десять років тому.
