Стаття рецензована медичним экспертом:
Алергія на пух — це міф, який в людській свідомості асоціюється з негативними реакціями. Насправді алергію викликає пилок, а пух — це зовсім інша історія, про яку трохи згодом.
Найбільш відомим є пух, який продукує тополя. Саме він найчастіше мається на увазі, коли йдеться про алергію на пух. Втім, окрім тополі, пух продукують і рослини родини айстрових.
«Алергія на пух»: що насправді її викликає?
Поява пуху, наприклад, тополі, у часі збігається з періодом цвітіння злаків та, інколи, дуба й горіха. Саме їхній пилок і є чинником алергії.
Тополиний пух з’являється в той самий період, коли починають квітнути злаки. В залежності від сезону це кінець квітня — початок травня. Пилок злаків є одним з найнебезпечніших алергенів України. Саме він і викликає симптоми алергії.
Побачити пилок неозброєним оком неможливо, чого не скажеш про пух. Тому люди, як правило, «грішать» саме на тополиний пух. Адже його видно.
Та він не має стосунку до алергії. Майже. Можливо, тому, що походження назви цього дерева оповите романтичною легендою.
Міф про виникнення тополі
Згідно з язичницькою міфологією, Поля була прекрасною дівчиною, в яку закохався сам повелитель громів та дощів Перун. Але, як водиться в казках, у Полі був наречений, який не міг пережити розлуку з коханою і встромив собі ніж у серце.
Побачивши це, Перун передумав одружуватись та зі словами «Так не діставайся ж ти нікому!» перетворив дівчину на струнке та високе дерево.
«То Поля!» — відразу зрозуміли мешканці селища, з острахом чекаючи помсти бога. Але він змінив гнів на милість, взявши за наречену сестру Полі – Додолу.
Відтоді, як тільки розпочинається тепло, тополя викидає в повітря схожий на легкий поцілунок пух, який сенсибілізовані до полінозу люди звикли вважати небезпечним алергеном.
Що таке тополиний пух
Насправді пух є звичайним насінням, тобто ембріоном тополі. Для кращого розповсюдження насіння вітром тополя пристосувалась утворювати пухоподібні вирости. Вони й підтримують летючість зародка, відносячи його якомога далі від материнської рослини.
Таке пристосування не є поодиноким у рослинному світі. Зокрема, тим самим грішать і близькі родички тополі верба та осика. Всі три рослини входять до родини вербових.
Як ми вже згадували, насіння, пристосоване для польоту, мають і багато рослин родини айстрових. Кульбаба, наприклад. Тож пух, який ви бачите у повітрі, не обов’язково завжди тополиний.
Цвіт тополі, який зовсім не цвіт
І, як ви здогадалися, це зовсім не цвіт. Адже коли утворюється насіння (у нашому випадку — пух), це означає, що рослина вже перецвіла. Бо ознаками цвітіння у тополі та її родичів є утворення сережок.
Вітрозапильні рослини, якими є тополя, осика, береза, верба та інші весняні види, мають непомітні квіти, з яких вітром легко витрушується пилок. Саме він супроводжує цвітіння рослин і є летючим сперматозоїдом.
Тому, коли в народі говорять, що тополя цвіте, маючи на увазі період, коли в повітрі повно її пуху, це не відповідає дійсності. Насправді тополя цвіте, викидаючи пилок, однією з перших. Ще у березні.
А до квітня-травня із заплідненого пилком зародка жіночої частини квітки встигає сформуватися насіння. Воно і розповсюджується вітром за допомогою пуху.
Чи містить тополя алергени?
Для того, щоб спричиняти алергію, насіння занадто велике. Речовинам з насіння важко пройти через слизову оболонку до кровоносних судин, щоб викликати алергічну чутливість.
А от пилковий вміст, розбухнувши в нашому носі, легко долає перешкоди. Та й будова в нього інша.
На відміну від мікроскопічного пилкового зерна, яке складається з однієї або декількох клітин, насіння — багатоклітинна структура зі щільною захисною оболонкою. І воно за розміром у сотні разів більше за пилок.
І, хоча пилок й є основним фактором сезонної алергії, летючий сперматозоїд тополі практично безпечний для українців.
Дані молекулярної діагностики алергії свідчать: лише близько 2 % людей з алергією на пилок (полінозом) в Україні мають чутливість до тополиного пилку.
Це дуже мало. І така сенсибілізація не завжди проявляється симптомами алергії.
Не відповідає дійсності й твердження про те, що на пух осідає багато алергенів, які знаходяться в повітрі. Згідно з дослідженнями українських вчених, лише третина зібраних зразків летючого матеріалу містила пилок.
Вінницькі біологи збирали зразки пуху з повітря у Вінниці, Хмельницькому та в їхніх областях. В ході експерименту з’ясувалось, що пух тополі справді абсорбує пилок рослин та інші складові повітря. Але забрудненими були менше ніж 40 % зразків. І тільки ті, що були зібрані у містах.
Тому неприємні відчуття, пов’язані з потраплянням пуху у верхні дихальні шляхи, радше пов’язані з лоскотанням — механічним подразненням слизової оболонки носа пухом, ніж безпосередніми проявами алергії.
Справжня причина, чому слід остерігатися тополь. Але і берегти їх
Насправді тополі — цінні рослини. Бо, якщо порівнювати з іншими деревами регіонів з помірним кліматом, тополя поглинає найбільше вуглекислого газу та найкраще зволожує забруднене повітря міст.
Єдина причина, з якої можна вирубати тополі, — це їхній вік. Адже вже 40-річне дерево, яке при цьому швидко росте, починає гнити зсередини. І великий, але крихкий стовбур тополі (чи схожої на неї осики) часто просто падає на землю.
Крім того, не може надійно тримати велику крону і поверхнева коренева система тополь та осик. Те ж саме стосується і верби.
Відтак мешканцям міст краще не ставити під тополями, осиками та вербами свої авто. А ще — не гуляти в тополиних гаях, особливо в кінці травня та на початку червня. Адже саме в цей період у повітрі знаходиться максимальна концентрація тополиного пуху, який подразнює слизові оболонки носа.
