Стаття рецензована медичним экспертом:
Багата на білок сочевиця вважається ідеальною їжею для веганів, вегетаріанців та всіх, хто просто бажає максимально оздоровити раціон. Але для тих, у кого є алергія на сочевицю, ця представниця родини бобових може виявитися смертельно небезпечною.
Окрім вже згадуваного білка, якого на 100 г продукту припадає 17,9 г, сочевиця багата й на мінерали. А саме залізо, цинк, калій та магній.
Також стограмова порція цього бобового містить 38,7 г вуглеводів, 15,6 – клітковини та лише 0,8 г жирів. Багата сочевиця й на фолати – речовини, що вважаються новомодними уповільнювачами старіння.
І хоча в Україні сочевиця (Lens culinaris) лише набуває популярності, в середземноморських та низці азійських країн вона вже давно є основою звичного раціону. Як наслідок саме в цих регіонах, зокрема Іспанії та Індії, ця культура є найпоширенішою причиною виникнення алергії на представників родини бобових.
Як проявляється алергія на сочевицю
Науковці зазначають, що, як правило, сенсибілізація до сочевиці відбувається у дітей до чотирирічного віку. При цьому дана бобова культура посідає четверте місце як причина реакцій гіперчутливості, що розвиваються в маленьких іспанців, та п`яте – як причина сенсибілізації дітей в Індії.
Найчастіше про наявність алергії на сочевицю свідчать кропив`янка та синдром оральної алергії при вживанні цього бобового.
Ознаками першої є свербіж та висип на шкірі у вигляді пухирців, схожих на ті, що з`являються, якщо вжалитися кропивою. Для другого характерний свербіж в роті, на язиці та в горлі, а також на ділянці навколо рота.
Також наслідком гіперчутливості до сочевиці може бути напад астми. Статися він може не лише при вживанні продукту, а й внаслідок вдихання парів від сочевиці, що готується. Саме так сталося з 20-річним чоловіком, випадок із яким описаний в медичній літературі.
А ще астма, зокрема і професійна, може розвинутися у людей, які вдихають частки шкідника Bruchus lentis. Це жук — бобовий зерноїд, який паразитує на рослинах названої родини. Реакція на нього може виникати, наприклад, в агрономів. Крім цього напади астми або ринокон`юктивіт можуть розвинутися при випадковому вживанні брухуса в їжу.
Вдихання сочевичного пилу на виробництвах може викликати гранулематозний пневмоніт, відомий як аспіраційна сочевична пневмонія.
А вдихання сочевичних парів може стати причиною анафілаксії. Ця системна алергічна реакція одночасно вражає різні органи.
Вона, зокрема є причиною падіння артеріального тиску та втрати свідомості. В такому стані життя людини опиняється в смертельній небезпеці, і єдиним порятунком стає термінове надання медичної допомоги. В першу чергу – введення дози адреналіну.
Так, медична література містить дані про напад анафілаксії внаслідок вдихання парів сочевичного супу, який стався з 7-річною дівчинкою. Перед тим у дитини, починаючи з трирічного віку, було три анафілактичні напади, які сталися після вживання вареної сочевиці в їжу.
Алергени сочевиці
Відповідають за сенсибілізацію до сочевиці її алергенні білки. Це Len c 1, який належить до віцилінів та є основним сочевичним алергеном, а також Len c 2.
Обидва алергени виділені з вареної сочевиці, що зумовлено їхньою термостійкістю. Саме вона є причиною того, що сочевиця залишається алергенною навіть після кулінарної обробки.
Також із пророщеного насіння сочевиці виділили білок перенесення ліпідів. Але поки не з`ясовано, наскільки він є алергенним.
Як встановили науковці, сочевичний віцилін Len c 1 на 50 % подібний за структурою до віцилінів арахісу (Ara h 1) та сої, які входять до топу 14 найбільших харчових алергенів світу. Така подібність зумовлює можливість розвитку перехресної алергії до цих бобових у людей, гіперчутливих до сочевиці, і навпаки.
Окрім цього сенсибілізація до сочевиці може стати причиною гіперчутливості до нуту та гороху. Його алергенний білок Pis s 1 подібний до сочевичного Len c 1.
Діагностика та лікування алергії на сочевицю
Але чи дійсно ви маєте алергію на ці білки, може встановити лише лікар-алерголог. І тільки на підставі результатів відповідної алергодіагностики. Вона, зокрема, може включати натуральний прик-тест з сочевицею або ж молекулярний аналіз на алергію.
Багатокомпонентним тестом, який охоплює найширшу панель алергенів, у тому числі сочевиці, є молекулярний тест ALEX2. Саме цей метод діагностики алергічних захворювань дозволяє спростувати чи підтвердити наявність в організмі пацієнта антитіл IgE, що є маркерами алергічної сенсибілізації І типу. Вона веде до появи симптомів, які найчастіше асоціюються з алергією.
Тест допоможе й з`ясувати, який саме білок став причиною надмірної відповіді імунної системи. А також виявити, чи потерпає пацієнт й через перехресні реакції між сочевицею та іншими харчовими продуктами.
Якщо діагноз «алергія на сочевицю» таким чином не підтвердиться, можливо, знадобиться тест FOX на харчову алергію ІІІ типу. Він дозволяє визначити наявність у крові антитіл класу IgG.
Останні, як вважається, є маркерами реакції сповільненого типу на харчові продукти. Вона найчастіше проявляється розладами з боку шлунково-кишкової системи. Але може викликати болі у суглобах та мігрень.
Відтак на основі отриманого алергологічного паспорта лікар розробить пацієнтові дієту та складе індивідуальний план лікування.
Непереносимість сочевиці
Лише алергією небезпечність сочевиці не обмежується. Як і коров`яче молоко, а також соя та горох, вона може стати й причиною синдрому ентероколіту, індукованого білками харчових продуктів (FPIES).
Його типові симптоми − блювота, діарея та млявість. У найважчих випадках може розвинутися зневоднення та, як наслідок, шок. Особливо небезпечний такий стан для маленьких дітей.
Як представниця бобових сочевиця потенційно може індукувати й інший тип непереносимості, зумовлений дефіцитом ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. На тлі цієї нестачі вживання бобових здатне призводити до руйнування еритроцитів і виникнення гемолітичної анемії.
Втім, цей генетичний дефект частіше зустрічається у жителів Середземномор’я та азійських країн. Майже виключно ця зчеплена зі статтю рецесивна хвороба діагностується у чоловіків.
