Стаття рецензована медичним экспертом:
Анальгін належить до групи піразолонів. Це найдешевший та найдоступніший знеболювальний засіб, який зменшує як прояви болю, так і жару. Втім, досить часто зустрічається й алергія на анальгін.
Цей стан характеризується кількома симптомами:
- Шкірні висипання.
- Свербіж.
- Синдром Стівенса-Джонсона. Це шкірна реакція, для якої характерне утворення пухирів на слизових оболонках.
- Почервоніння шкіри.
- Синдром Лайєлла — важкий алергічний дерматит. Його прояви: утворення на шкірі пухирів, ерозій, некроз та інтенсивне відшарування епідермісу.
- Набряк горла, обличчя та язика.
- Утруднене дихання.
- Анафілактичний шок. Це найбільш серйозна алергічна реакція на анальгін, яка, на щастя, зустрічається вкрай рідко.
Після попадання алергену в організм шоковий стан може розвинутись миттєво або протягом 5 годин. Причому для його розвитку кількість препарату і спосіб введення не мають значення.
Основні симптоми анафілактичного шоку такі:
- Передвісник шокової реакції — різке почервоніння в місці введення анальгіну: шкіри навколо ін’єкції, при пероральному прийманні — слизової рота.
- Сильний свербіж шкіри та її набряк.
- Різке падіння артеріального тиску.
- Крім того, при анафілактичному шоці можуть виникати болі внизу живота, за грудиною або в будь-якій частині тіла, набряк гортані й порожнини рота, нудота.
- Далі з’являються задуха внаслідок бронхоспазму та колапс. Без сучасної медичної допомоги анафілактичний шок може призвести до смерті за лічені хвилини. Крім того, вважається, що при схильності людини до бронхоспазму анальгін може цей спазм спровокувати.
З цієї причини, якщо у вас виникла будь-яка реакція гіперчутливості на анальгін, слід завжди проконсультуватись з лікарем з приводу того, чим можна замінити цей лікарський засіб.
Коли треба приймати анальгін?
Використовується анальгін при таких станах:
- головних болях;
- мігрені;
- зубному болі;
- болю в горлі;
- менструальних болях;
- артриті та м’язових болях;
- лікуванні сильного болю після операцій;
- купіруванні вираженого больового синдрому в онкохворих;
- для зняття сильного болю в животі.
Тобто анальгін можна використовувати лише у рекомендованих дозах для зняття сильного болю. При легкому та помірному приймати таблетки не рекомендується.
Нехтування цим правилом може призвести до появи побічних ефектів у вигляді алергії та агранулоцитозу — різкого зниження кількості лейкоцитів. Це кров’яні тільця, які підтримують наш імунітет.
При зниженні рівня лейкоцитів можуть розвинутись потенційно небезпечні для життя інфекції та сепсис. Ці захворювання дуже важко піддаються лікуванню і здатні призвести до смерті.
Перш ніж приймати анальгін, пацієнти, які мали в анамнезі інші медичні проблеми, такі як астма, захворювання легень, алергія, гіпертонія, повинні обов’язково проконсультуватись з лікарем.
До початку лікування препаратом слід повідомити лікаря, якщо ви вагітні або плануєте дитину.
Що саме викликає алергію на анальгін
Найчастішою причиною алергічної реакції на анальгін є його головна дієва речовина — метамізол натрію. Інші компоненти дуже рідко викликають алергію, оскільки їхня концентрація в препараті невисока.
Втім, варто звернути увагу на наявність у лікарському засобі таких компонентів, як фенід та метасульфанат натрію, що також входять до складу анальгетиків.
Якщо організм реагує на анальгін одразу, слід запідозрити у пацієнта непереносимість одного чи кількох компонентів препарату.
Чим небезпечний анальгін?
Анальгін заборонили використовувати у 42 країнах світу. Особливо небезпечний препарат для дітей до 12 років. Хоча сучасна фармацевтична промисловість випускає сотні препаратів, до складу яких входить цей анальгетик.
Причина таких суворих заборон в тому, що анальгін знімає симптоми, але не лікує захворювання. Тому лікарям буває дуже складно поставити правильний діагноз.
При постійному вживанні анальгіну погіршується робота печінки та знижується кров’яний тиск. Одночасне приймання анальгіну з іншими препаратами підсилює його дію.
З боку організму людини факторами ризику реакцій на анальгін є:
- Скомпрометована імунна система. В такому стані підвищується чутливість до будь-якої речовини, здатної виступати алергеном.
- Генетична схильність. Якщо причина реакції обумовлена вродженою комбінацією генів, лікуванню така алергія не підлягає.
- Наявність хронічних захворювань нирок, серця, інших органів та систем.
- Вік. Більшість вчених та лікарів схильні вважати, що найчастіше алергія трапляється у дорослих, рідше — у дітей та людей похилого віку.
Сучасні дослідження доводять небезпечний вплив анальгіну і засвідчують невиправдані ризики при його використанні. Тому за необхідності тривалої терапії анальгін слід замінити іншим препаратом.
Як діагностується алергія на анальгін
Основною підказкою в діагностиці алергії на анальгін має бути загальний алергічний анамнез. Лікар-алерголог має детально розпитати людину про можливі варіанти інших алергічних реакцій як з боку самого пацієнта, так і з боку його близьких родичів.
За ознаками лікар може виявити алергію та її форму.
Наступним кроком буде встановлення алергенів. Це можна зробити за допомогою шкірних проб. Вони проводяться у три етапи:
- Прик-тест.
- Внутрішньошкірне введення розведеного препарату.
- Внутрішньошкірне введення нерозведеного препарату.
Якщо на будь-якому з етапів виникає реакція, алергія підтверджується.
При огляді лікар встановить правильний діагноз, після чого ухвалить рішення відносно доцільності носіння пацієнтом дозатора адреналіну. Цей пристрій потрібний для запобігання анафілаксії.
Медикаментозна терапія чутливості до анальгіну
Призначається виключно лікарем, оскільки необхідно враховувати всі фактори:
- вік пацієнта,
- наявність хронічних хвороб,
- перебіг алергії,
- наявність ускладнень і супутніх алергічних реакцій.
Оскільки лікування має бути комплексним, для зняття симптомів призначають антигістамінні препарати.
Якщо є ознаки гіперчутливості на шкірі, виписують спеціальні мазі. При важких виявах алергічної реакції лікар замінить мазі на ті, котрі містять кортикостероїди.
Якщо алергія виявляється декількома ознаками, її лікування має бути симптоматичним.
У випадку анафілактичного шоку або набряку Квінке потрібна термінова медична допомога. Окрім уколу адреналіну, хворого потрібно покласти на кушетку, розстебнути тісний одяг та забезпечити подачу свіжого повітря.
Лікарі попереджають, що в жодному разі не можна займатись самолікуванням. Неправильно підібрані терапевтичні заходи можуть призвести до непоправних наслідків, які лише підсилять алергічні реакції.
Перед вживанням будь-якого лікарського засобу важливо провести обстеження під наглядом спеціаліста. Він порекомендує препарати, що не спричинятимуть шкоду здоров’ю.
