Як лікувати кропив’янку?

Кропив’янка, або уртикарія, — частий і системний прояв алергії й інших імунних та неімунних збоїв у організмі. Недуга може загострюватись у відповідь на вживання алергенної їжі, проявлятись при контакті з рослинами, латексом або гумою, шерстю та/або слиною тварин. Відтак важливо знати, як лікувати кропив’янку, та ретельно підбирати правильну терапію. 

На жаль, частота виникнення кропив’янки лише зростатиме. Адже при тривалому лікуванні антибіотиками, яке спостерігається на фоні активізації вірусів, частішають і випадки негативних реакцій на ліки. 

І відповідь організму на антибіотик чи інший лікарський засіб часто є системною. Вона супроводжується як неприємним та загрозливим для життя ангіоневротичним набряком, так і кропив’янкою. 

Але не лише лікарські засоби можуть стати причиною уртикарії. Її здатний викликати й сам вірус. 

Та й класифікацій кропив’янки є безліч. Вона буває гострою та хронічною, індукованою певним фактором. А ще спонтанною — коли цей фактор встановити неможливо. 

Серед індукованих виділяють механічну, сонячну, холодову, аквагенну, психогенну, холінергічну, папульозну та пігментну кропив’янки.

Антигістамінні – перша лінія лікування кропив’янки

Недуга характеризується висипанням червоних сверблячих пухирців на різних частинах тіла. Обираючи стратегію її лікування, лікарі віддають перевагу антигістамінним лікам.

Останні, своєю чергою, не прибирають причину виникнення уртикарії. Але успішно борються з речовиною, яка провокує появу її симптомів, — гістаміном. 

При легкій формі кропив’янки призначають лікарські препарати першої лінії з низьким рівнем седативної дії:

• дезлоратадин,
• цетиризин,
• фексофенадин та інші.

Але фексофенадин потрібно обережно приймати літнім людям та пацієнтам із захворюваннями серця, печінки, нирок. Цетиризин з обмеженнями призначають пацієнтам із затримкою сечі.

А ще клінічна практика свідчить, що не можна призначати кілька антигістамінних лікарських препаратів одночасно. Ефективнішим буде просто підвищити дозу лікарського засобу.

Який антигістамінний препарат кращий при кропив’янці?

Відтак виникає питання, які з антигістамінних ліків діють найефективніше? Адже більшість з них — до 85 % — належать до групи безрецептурних препаратів. Тож їх безперешкодно можна купити в аптечній мережі. 

Порівняльний огляд застосування антигістамінних лікарських засобів у лікуванні кропив’янки провела група вчених з Лондонського громадського шпиталю. Проаналізували дані історій майже 10 000 пацієнтів усіх вікових груп.

Найефективнішими були визначені декілька антигістамінних лікарських препаратів. Але цетиризин, що застосовувався у дозі 10 мг на день, підходив не всім. 

А левоцетиризин у низькій дозі 5 мг був ефективним у пригніченні симптомів кропив’янки у періоді середньої тривалості — від 2 тижнів до 3 місяців. Проте ліки у цій дозі не працювали, коли симптоми уртикарії потрібно було усунути швидко — за час до 2 тижнів.

Переваги тут показав дезлоратадин. Він був ефективним майже у всіх хворих. Причому ефект спостерігався вже при застосуванні лікарського препарату у низькій денній дозі 5 мг у середньотривалому періоді лікування кропив’янки.

Коли слід підвищувати дозу

Але призначати антигістамінні ліки при кропив’янці можна й у значно вищих кількостях. Адже не всі пацієнти відповідають на лікування низькими дозами цих лікарських препаратів. Особливо під час короткотривалого курсу усунення симптомів. 

У розв’язанні питання, як лікувати кропив’янку, збільшення дози антигістамінних часто є найбезпечнішим терапевтичним підходом. Деяким пацієнтам користь може принести вже подвоєння звичайної дози. 

Зокрема, Європейська академія алергії та клінічної імунології (EAACI) рекомендує підвищувати дозу у 2 або 4 рази, якщо симптоми не минають або стан хворого розцінюється як критичний.

Кому та які антигістамінні призначають

Хворим з ураженням нирок не дуже підійдуть цетиризин та левоцетиризин, бо 60 % та 85 % дози цих препаратів виводиться саме нирками. Дезлоратадин таким пацієнтам застосовувати можна.

Згідно з інструкцією до лікарського засобу, дезлоратадин можна використовувати при лікуванні хронічної кропив’янки у дітей вже з 6 місяців. Лоратадин та левоцетиризин — з 2 років.

Як лікувати кропив’янку, якщо антигістамінні не допомагають

Якщо терапія високими дозами антигістамінів без седативного ефекту не допомагає, потрібно додавати до лікування інші препарати. Зокрема, антилейкотрієнові. 

Їх визначають як такі, що самі по собі працюють гірше антигістамінних. Але в комбінації з блокаторами гістаміну можуть посилювати їхній ефект. 

Втім, діють антилейкотрієни лише при IgE-залежній кропив’янці. А дози та частоту комбінованого застосування і перших й других ліків має підібрати лише лікар.

Він же може додати до базового лікування кропив’янки антигістамінними інші лікарські препарати. Зокрема, колхіцин, системні кортикостероїди, циклоспорини та моноклональні антитіла. Але всі це ліки призначаються після ретельного обстеження хворого у клініці.