Стаття рецензована медичним экспертом:
Ібупрофен – популярний лікарський засіб з класу нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Попри визнаний терапевтичний ефект, цей засіб у деяких людей викликає гіперчутливість, й алергія на ібупрофен може бути небезпечною.
Ібупрофен показаний до застосування як анальгетик (знеболювальний засіб) та антипіретик (жарознижувальний). Він також затверджений як протизапальний засіб і призначається при артритних станах, таких як остеоартрит, ревматоїдний артрит та виснажливі розлади опорно-рухового апарату.
Механізм дії ібупрофену
Нестероїдні протизапальні препарати, такі як ібупрофен, є інгібіторами ферментів циклооксигенази 1 (ЦОГ-1) та циклооксигенази 2 (ЦОГ-2), і також звуться неселективними.
Ферменти ЦОГ відіграють ключову роль у синтезі з арахідонової кислоти простаноїдів, таких як тромбоксани, простагландини та простацикліни. Простаноїди ЦОГ-1 мають важливе значення для регулювання функції нирок, агрегації тромбоцитів та цілісності слизової шлунка. Простаноїди, що генеруються ЦОГ-2, необхідні для запалення.
Ібупрофен оборотно зв’язується з рецепторами ЦОГ-1 і ЦОГ-2 та інгібує (уповільнює) зв’язування арахідонової кислоти з цими рецепторними ділянками. Цей механізм перешкоджає перетворенню арахідонової кислоти на різні запальні простагландини.
Простагландини також підвищують сприйнятливість нервів, чутливих до болю. Сповільненням синтезу цих речовин пояснюється знеболювальна дія ібупрофену.
Незважаючи на те, що ібупрофен є терапевтично корисним препаратом, часте його вживання викликає побічні реакції — від легких шкірних висипів або шлункових проблем до важких, небезпечних для життя реакцій гіперчутливості, таких як анафілаксія.
Реакції гіперчутливості, пов’язані з НПЗП, можуть бути зумовлені імунологічними або неімунологічними механізмами. Реакції гіперчутливості до НПЗП поки що погано описані, а неоднорідність клінічних симптомів ускладнює виявлення діагнозу та лікування.
Які симптоми має алергія на ібупрофен
Вживання ібупрофену може призвести до важкої алергічної реакції та найчастіше зустрічається у тих, хто має алергію на аспірин. Алергічні реакції, пов’язані з ібупрофеном, можуть бути IgE опосередковані.
Симптоми алергії на ібупрофен можуть охоплювати:
- почервоніння шкіри;
- висип;
- шкірні пухирі;
- кропив’янку;
- набряк обличчя;
- утруднене дихання;
- бронхіальну астму;
- поліпозний риносинусит;
- непереносимість НПЗП;
- шок.
Як діагностується алергія на ібупрофен
Діагностика чутливості до ібупрофену — складне завдання. Не існує надійних in vitro підтверджувальних тестів; ускладнює проблему клінічна варіабельність реакцій пацієнтів.
Оскільки алергія може бути викликана багатьма різними причинами, ключову роль у виявленні та підтвердженні алергії на ібупрофен відіграє диференціальна діагностика.
Для виключення інших потенційних причин алергії, таких як їжа, латекс, укуси комах, отрута тощо, може бути проведений шкірний прик–тест.
Аналізи крові також можуть бути використані для виявлення схильності організму до алергії на певні речовини.
Окрім прик-тестів, діагностику чутливості до ібупрофену лікарі можуть проводити за допомогою патч- та внутрішньошкірних тестів:
- Патч-тест використовується для діагностики контактної алергії. Він передбачає розміщення алергенів у тестових мішечках. Потім спеціальний пластир за допомогою скотчу розміщується в безпосередньому контакті зі шкірою.
- Внутрішньошкірний тест передбачає ін’єкцію розчину алергену на поверхню епідермісу.
Аналізи крові проводяться для визначення рівня антитіл IgE у крові. Це може бути корисно при визначенні, чи може пацієнт відчувати алергію до якої-небудь речовини.
Коли шкірні тести і аналіз крові не можуть визначити причину, єдиний ефективний спосіб встановити діагноз — провокаційний контрольний тест. У цьому випадку підозрюваний алерген вводиться в мінімальній кількості, після чого за пацієнтом спостерігають на предмет будь-якої фізичної реакції.
Провокаційні тести можуть бути оральними, назальними або інгаляційними. Ці тести проводяться тільки в тих медичних установах, де у разі виникнення серйозної реакції може бути надана екстрена лікарська допомога.
Сімейний анамнез необхідно перевірити на наявність генетичних захворювань, таких як cпадковий ангіоневротичний набряк, — за симптомами він нагадує алергію, але викликаний генетичною мутацією.
Лікар може пов’язати виникнення алергії з тривалістю впливу ібупрофену. Він також може перевірити чи призводить відмова від ібупрофену протягом певного часу до повної відсутності алергічних епізодів. Це дозволить підтвердити або спростувати діагноз.
Як лікується алергія на ібупрофен
Суворе уникнення ібупрофену є єдиною стратегією лікування, яка може використовуватися у пацієнтів з алергією до цього лікарського засобу.
Необхідно бути обережними при використанні інших нестероїдних протизапальних засобів, оскільки у пацієнтів також може бути алергія на аспірин або інші ліки з цього класу.
Гарною альтернативою при незначному болі або лихоманці у пацієнтів, яким заборонено приймати ібупрофен, може бути парацетамол (ацетамінофен) — цей анальгетик не пов’язаний із НПЗП.
