Чому люди не хочуть вакцинуватися?

0 134

В соціальних мережах не припиняється суперечка між прихильниками протиковідних щеплень та тими, чия тверда позиція  − відмова від вакцинації. Більшість вакцинованих відверто осуджують опонентів, вважаючи їх «невігласами», «мракобісами» та «егоїстами».

Але, на думку психологів, таке ставлення ще більше переконує противників вакцинації у їхній правоті.

Втім, лікарі невтомно повторюють, що ризики серйозних побічних ефектів від вакцини мізерні в порівнянні з ризиком самого захворювання. 

Та попри все люди не хочуть вакцинуватися.

Чому саме? Розбираймося разом.

Згідно з недавнім звітом ВООЗ, показник невакцинованих громадян коливається від 10-20 % серед мешканців Великобританії, 50 % — Японії та 60 % — Франції. 

В Україні він ще більший. Саме тому ми не можемо набути колективного імунітету, а країну «накривають» нові хвилі ковіду із високою смертністю. 

Відмова від вакцинації: основні причини 

Нерішучість більшості громадян, котрі не роблять щеплення, не слід плутати з химерними теоріями переконаних борців з вакцинами, які невтомно поширюють страшні відео в соцмережах та влаштовують мітинги протесту. 

Хорошою новиною є те, що їх меншість. 

Більшість людей, які не наважуються на вакцинацію, поза політикою і не є прихильниками антинаукових ідей. Вони просто не знають, кого слухати, а тому не визначились з вибором.

Хоча останнім часом багато громадян змінюють своє рішення і роблять щеплення. Тим паче, що, на думку лікарів, навіть незначне його відтермінування несе загрозу здоров’ю. Адже вірусні інфекції поширюються дуже швидко.

На щастя, вчені почали вивчати причини нерішучості людей робити щеплення доволі давно. І тепер психологічні фактори, що заважають наважитись на вакцинацію, є зрозумілими.

Умовно їх можна розділити на такі групи:

  1. Довіра людини: до ефективності та безпеки вакцини, до послуг органів охорони здоров’я, а також політиків, які ухвалюють рішення щодо масової вакцинації.
  2. Самозаспокоєність: занадто оптимістичне ставлення до свого здоров’я.
  3. Розрахунок: пошук оптимального рішення серед величезної кількості суперечливої інформації.
  4. Обмеження (або зручність) доступу до вакцинації: наскільки легко людині зробити щеплення.
  5. Колективна відповідальність: готовність захистити інших від інфекції за допомогою власної вакцинації.

Як проводилось опитування?

Оцінювання проводилось згідно зі шкалою 5С, яка в порівнянні зі звичайним анкетуванням значно розширює можливості опитування аудиторії стосовно сприйняття ідеї вакцинації. При цьому з’ясувалось, що 10 % людей бояться не лише самої вакцини, але й звичайних уколів.

Звідки береться упереджене ставлення до вакцин?

Психологи стверджують, що у людей є два, здавалось би, різні ставлення до вакцинації: упередженість до негативу та безпричинний оптимізм. Кожен з цих факторів спотворює оцінки ризиків та переваг щеплення.

Упередженість до негативу пов’язана з тим, як людина оцінює події, що знаходяться поза її контролем. Тобто, коли людині надають негативну інформацію, вона завжди залишається в пам’яті.

З іншого боку, необґрунтований оптимізм, навпаки, стосується підвищеної самооцінки. Він проявляється тоді, коли людина вважає себе здоровішою за середньостатистичного громадянина.

Ці упередження спрацьовують незалежно одне від іншого, але однаково їх носій потрапляє до групи ризику.

Отримання дезінформації через ЗМІ та інтернет

Крім того, доступність дезінформації відносно вакцинації через ЗМІ та інтернет робить людей ще нерішучими та посилює негативне ставлення до щеплення. Варто ввести в пошуковик «чим небезпечна вакцинація», як знайдеться маса страшних історій про її негативні наслідки. 

Вищезгадані психологічні фактори дуже поширені навіть серед людей, які вже зробили щеплення. Ігнорувати їх та вважати, що противники вакцини просто нерозумні, — безглузда позиція.

Доступність вакцинації

Є дуже вагомим фактором. Якщо людина і без того залякана, інформація про те, що вакцина важкодоступна, вже точно переконає її не робити щеплення.

До речі, саме цей фактор значно сповільнив поширення вакцинації в Німеччині, де існує складна система визначення тих, хто має право на щеплення. На думку психологів, люди реагували б набагато швидше, якби отримували автоматичні повідомлення стосовно місць проведення вакцинації.

Питання зручності також дуже важливе для малозабезпечених громадян, які можуть мати труднощі з часом та оплатою поїздки до пунктів проведення вакцинації. 

Тому у світі зараз розглядається питання проведення вакцинації й у таких загальнодоступних місцях, як церкви, синагоги та мечеті.

Зробити це заважають релігійні упередження. Вони призвели до того, що у деяких соціальних групах знизилася довіра до медичних процедур. 

Відкриття діалогу про вакцинацію

Що можна зробити, щоб збільшити кількість людей, які зголосяться на щеплення? 

Легкого рішення не існує, але органи охорони здоров’я можуть надавати просту для засвоєння і точну інформацію для вирішення основних проблем. Саме її, на думку експертів, і не вистачає в Україні. Просвітницька робота МОЗ не поширюється на комунікацію з громадянами щодо побічних ефектів та переваг вакцин.

Але масова вакцинація можлива лише за умови обізнаності населення стосовно переваг та безпечності вакцин від COVID-19.

Згідно з нещодавнім звітом Інституту глобальних інновацій в галузі охорони здоров’я Імперського Лондонського коледжу, основною проблемою відносно вакцинації, як і раніше, залишаються побоювання пацієнтів з приводу побічних ефектів вакцин та недостатнього їх попереднього тестування.

Але, попри побоювання, що сучасні вакцини можуть бути менш ефективними проти штаму «Дельта», аналізи демонструють, що щеплення ними знижують частоту госпіталізацій на 92-96 %. 

Щоб у цьому переконалися й широкі верстви населення, їм потрібно показувати графіки, які демонструють ризики щеплень в порівнянні з фактичною захворюваністю, госпіталізацію та смертність на його фоні й за відсутності вакцинації.

Не зайвим буде й розповсюдження історії створення та складу вакцин, етапів їх виготовлення та контролю.

Наприклад, безпека технологій, використаних для створення мРНК-вакцин, вивчається десятиріччями на прикладі довгострокових клінічних досліджень, що перевіряли безпеку такого роду препаратів. Зокрема, тих, що застосовувались для лікування раку. Це означає, що дану методику можна було швидко адаптувати й до умов пандемії. 

Людям, далеким від медицини, та й самим медикам теж не вистачає достовірної та сучасної інформації щодо того, чи можна вакцинуватися пацієнтам з алергією. А ще — чи можна робити щеплення людям з ослабленим імунітетом

Психологи також закликають урядовців до більш творчих підходів щодо просування ідеї вакцинації до великих мас людей. Зокрема, для цього можна залучати впливових осіб, які доноситимуть послідовну і точну інформацію відносно ризиків та переваг щеплень.

Слід прислуховуватись до думки людей. Визнавати необхідність надати їм точну інформацію, щоб вони могли на її основі прийняти свідоме рішення.

Коментарі
Loading...