Стаття рецензована медичним экспертом:
У грудні минулого року у світі розпочалась кампанія з вакцинації проти коронавірусної хвороби COVID-19, яка спричинила пандемію та забрала декілька мільйонів життів. В Україні вакцина проти коронавірусу теж вже з’явилась. Але дебати з приводу того, чи варто щепитися і чи безпечним буде таке щеплення, все ще є палкими.
Емоції противників та прихильників вакцинації (за останніми даними, таких приблизно 50/50) підігріває брак вірогідної інформації щодо того, як вакцини виготовляються й випробовуються, як контролюється їхня якість і, зрештою, як вакцини працюють.
І такий стан речей, до речі, характерний не лише для України.
Саме тому ВООЗ оприлюднила на офіційному сайті цикл матеріалів, присвячених вакцинам. Тож якщо ви бажаєте розібратися в цьому питанні – читайте далі.
Від чого захищаємось
Людський організм має декілька способів захиститися від вірусів, паразитів, бактерій та грибків, які є збудниками різноманітних захворювань.
Якщо їм вдається подолати фізичний захисний бар`єр — шкіру, війки (мікроскопічні волоски, що відводять забруднювачі від легень) та слиз на поверхні дихальних шляхів і очей, у боротьбу вступають захисні сили нашого організму — імунітет.
У відповідь на дію антигену, тобто специфічної частки збудника, яка, власне, й викликає захворювання, імунна система людини виробляє різноманітні антитіла. Кожне з них здатне розпізнавати один специфічний антиген.
Якщо організм піддається впливу збудника захворювання вперше, імунній системі потрібен певний час, аби навчитися реагувати на антигени. І саме протягом цього часу інфекційний агент має шанс взяти контроль над організмом. Тоді й розвивається захворювання.
Але як тільки антиген-специфічні антитіла виробляються, вони починають працювати над знищенням збудника. Та над тим, аби зупинити прояви хвороби. Крім того, при першій реакції на антигени організм створює клітини пам’яті, які також виробляють антитіла.
Отже, людський організм здатен самостійно побороти інфекцію, але для цього потрібен час. І протягом цього часу стан людини може суттєво погіршитися.
А саме інфекційне захворювання може спровокувати загострення наявних хронічних недуг, що, своєю чергою, може призвести до летальних наслідків. Так, власне, і відбувається при коронавірусі. Адже при цьому захворюванні до групи ризику потрапляють ті, хто має діабет та/або серцево-судинні недуги.
Саме для того, аби уникнути ускладнень та значно полегшити перебіг захворювання, застосовують вакцини. А ще — для запобігання подальшому поширенню інфекції.
Антигени та інші складові вакцин
Зазвичай вакцини містять ослаблені або неактивні антигени, що викликають імунну відповідь в організмі. А деякі з-поміж сучасних препаратів – навіть не антигени, а план їх продукування організмом.
При цьому ані в першому, ані в другому випадку застосування вакцини не спричиняє хвороби. Натомість препарат спонукає імунну систему людини, що отримала щеплення, реагувати так, як вона б відреагувала на справжнього збудника захворювання.
Також для безпечності та ефективності вакцин до їх складу входять інші інгредієнти. Більшість із цих речовин використовуються протягом десятків років.
Розглянемо, що це за компоненти.
Консерванти
Запобігають забрудненню вакцини після відкриття флакона, якщо він буде використовуватися для щеплення кількох людей. Деякі вакцини не мають консервантів, оскільки зберігаються у флаконах на одну дозу.
Найчастіше як консервант застосовують 2-феноксиетанол, який також використовують у виготовленні низки засобів для догляду за немовлятами.
Стабілізатори
Стабілізатори запобігають виникненню хімічних реакцій у вакцині та утримують її компоненти від прилипання до флакона. У ролі стабілізаторів можуть виступати цукри (лактоза, сахароза), амінокислоти (гліцин), желатин та білки (рекомбінантний людський альбумін, отриманий з дріжджів).
ПАР
Поверхнево-активні речовини (ПАР) тримають усі інгредієнти вакцини в суміші. Вони запобігають осіданню та скупченню елементів, що знаходяться у рідкій формі вакцини. Окрім вакцин, ПАР містяться в деяких продуктах, наприклад, у морозиві.
Залишкові продукти
Це незначна кількість різних речовин, що використовуються під час виробництва, але не є активними інгредієнтами готової вакцини.
Це можуть бути, наприклад, яєчні білки, дріжджі або антибіотики.
Їхні залишкові сліди містяться в таких невеликих кількостях, що вимірюються як частки на мільйон або на мільярд.
У такій кількості залишкові речовини не здатні викликати окремих реакцій організму.
Розріджувач
Це рідина. Найчастіше – стерильна вода, яка використовується для розведення вакцини до потрібної концентрації безпосередньо перед використанням.
Ад’ювант
Деякі вакцини містять ад’юванти. Вони покращують імунну відповідь на вакцину, іноді затримуючи її в місці ін’єкції трохи довше або стимулюючи місцеві імунні клітини.
Ад’ювантом може бути незначна кількість солей алюмінію (таких, як фосфат алюмінію, сульфат алюмінію-калію або гідроксид алюмінію).
Люди регулярно отримують алюміній з їжею або напоями. Доведено, що цей метал не викликає довготривалих проблем зі здоров’ям.
Як розробляються вакцини?
Як і всі ліки, перед початком масштабного застосування кожна вакцина повинна пройти всебічне та ретельне тестування для підтвердження її безпечності.
Першим етапом такої перевірки є доклінічні випробування, у ході яких вакцини застосовують на тваринах.
Якщо вакцина викликає імунну відповідь, її починають тестувати на людях. Ці клінічні дослідження мають три фази.
Фаза 1
Вакцина вводиться невеликій кількості добровольців (зазвичай це молоді здорові дорослі), аби оцінити її безпечність для людини, підтвердити наявність імунної відповіді та визначити правильну дозу.
Фаза 2
Вакцину отримують кілька сотень добровольців для подальшої оцінки її безпеки та здатності генерувати імунну відповідь. Учасники цього етапу мають ті ж характеристики (вік, стать), що і люди, для яких призначена вакцина.
На цій фазі зазвичай проводяться багаторазові випробування для оцінки різних рецептур вакцини та її впливу на різні вікові групи.
Фаза 3
Вакцину отримують тисячі добровольців, аби визначити її ефективність та безпеку у набагато більшій групі людей.
Після закінчення випробувань та аналізу даних посадовці різних країн вирішують, чи дозволити застосування вакцини у своїх громадян.
Упакування
Якщо вакцину затверджено для масового використання, починається її виробництво у промислових масштабах. При цьому особлива увага приділяється упаковці.
Найчастіше флакони для вакцин виготовляються зі скла, оскільки воно міцне й здатне зберігати цілісність при екстремальних температурах.
Зберігання
Більшість вакцин потребують зберігання в холодильнику при температурі від +2 до +8°C.
Але є такі, що вимагають температури до – 20°C або, як вакцина проти коронавірусу деяких виробників, навіть – 70°C. Утім, деякі такі заморожені препарати можна зберігати протягом обмеженого часу при температурі від +2 до +8°C.
А оскільки звичайні холодильники не можуть постійно підтримувати рівномірну температуру, для зберігання вакцин потрібні спеціалізовані медичні холодильники.
Транспортування
Для підтримки холодового ланцюжка вакцини відвантажують із використанням спеціалізованого обладнання. Як тільки вантажі потрапляють у країну призначення, рефрижератори перевозять вакцини з аеропорту в холодильну камеру складу.
Звідти для транспортування вакцин до регіональних центрів використовують переносні коробки з льодом.
Завдяки новітнім технологіям створені портативні пристрої, які без використання електрики можуть зберігати вакцини при належній температурі протягом декількох днів.
Контроль якості вакцини
Як тільки починається масове застосування вакцини, національні органи влади та ВООЗ постійно контролюють і встановлюють ступінь тяжкості будь-яких можливих побічних ефектів та реакцій людей, які отримали щеплення.
Також проводяться дослідження, метою яких є визначення тривалості захисних властивостей вакцини.
Вакцина проти коронавірусу показана не всім
Окремі категорії людей, можливо, будуть не в змозі зробити щеплення певними вакцинами. Зокрема, це люди з супутніми хворобами, які послаблюють імунну систему, наприклад, з онкологічними захворюваннями або ВІЛ. А також люди, які пережили серйозні алергічні реакції до певних компонентів, що їх має у собі вакцина проти коронавірусу.
Так, не можна вводити вакцини з причинними компонентами тим, у кого після щеплення спостерігались сильні алергічні реакції на кшталт анафілаксії або ангіоневротичного набряку.
Захистом для таких людей стане щеплення, яке отримають ті, хто не має протипоказів для введення вакцини. Адже чим більше людей мають захист від інфекційного захворювання, тим менше шансів, що воно пошириться. Це називається колективним імунітетом.
Жодна вакцина не забезпечує стовідсоткового захисту. А колективний імунітет не забезпечує повного захисту тих, хто не може вакцинуватися. Проте саме завдяки масовій вакцинації захист тих, кому вона протипоказана, буде максимальним.
І, звісно, будуть максимально захищені люди, які отримали щеплення. Але найголовніше зважити на те, що від коронавірусу у світі померли вже понад 2,5 мільйона осіб. А від вакцинації, яка повним ходом йде в розвинутих країнах, — ще жоден.
Тим часом для тих, хто в Україні хоче вакцинуватись добровільно, така можливість відкрита через додаток «Дія» або сайт diia.gov.ua.
